Він розсміявся.
— Я в захваті від твоєї скромності, — передражнив він мене, але я не бачила потреби зображати скромність.
Я була фізично сильнішою за будь-яку людину в цій залі, а маневрування в невагомості було лише питанням рівноваги, координації та грації. Для мене це було природним явищем.
Ми замовкли, і він почав виконувати танцювальні рухи жаби, підкидаючи скорпіона, себто мене, і розвертаючись у мій бік, коли я опускалася вздовж його тіла, обертаючись навколо нього, і складки нашого одягу спліталися в танці як анемони.
— Ти знаєш цю притчу? — запитав він, затамувавши подих, коли ми знову наблизилися один до одного. — Це стара байка про жабу й скорпіона.
Настав час різких, дисонуючих ударів у пісні, і я накинулася на нього. Тайрус відсахнувся і, піймавши мою руку, закружив нас у шаленому танці. Танцюристи проносилися перед моїми очима як сотні спиць на величезному колесі. Коли ми знову припали один до одного, я притиснулася спиною до грудей Тайруса й ми почали кружляти по колу, а він розповів мені історію.
— Скорпіону потрібно було перейти через струмок. Він попросив жабу, щоб вона перенесла його на своїй спині. А жаба запитала:
— А раптом ти мене вжалиш?
Скорпіон запевнив її: якщо він це зробить, то вони обоє потонуть. Це заспокоїло жабу, і вона погодилась перевезти скорпіона, а коли вони допливли до середини переправи, скорпіон вжалив її.
Він знову відсахнувся від мене, виконуючи черговий танцювальний пірует, з кожним рухом обертаючись усе повільніше й повільніше, у такт музичних акордів, що звучали все тихіше і тихіше, доки не стихли.
— Скорпіон продовжував жалити жабу, прирікаючи на смерть і себе.
Ми з Тайрусом знову розвернулися обличчям одне до одного, готові разом зникнути у водах річки.
— Жаба запитала скорпіона, чому він вжалив її, — закінчив свою розповідь Тайрус, — на що скорпіон відповів: «Така моя натура».
Ми замовкли й опустилися вниз, потонувши разом під затихаючі акорди.
Пізніше ми зняли свій найважчий верхній одяг і пішли відпочити в одному з буфетів, насолоджуючись поверненням сили тяжіння. Боти-офіціанти принесли нам напої. Під сферичним куполом, на тлі кристалічних вікон, через які майоріли космічні простори Всесвіту, кружляли Вельмишановні Пани і Пані нижчого рангу, яким нарешті дозволили вийти на паркет.
Тайрус провів пальцем по краю келиха, його блакитні очі звузилися, коли він роздивився танцюристів. Потім він промовив:
— Сьогодні був лише перший крок. Вони мали побачили нас разом. Я не просто так розповів тобі байку про жабу і скорпіона.
Я поглянула на нього. Здається, Тайрус рідко робить щось без причини.
— Свою природу не просто побороти, — він постукав пальцем по краю келиха. — Лев не стане смугастим, гепард не відростить роги, а скорпіон не перестане жалити. Якщо я збираюсь змінитися на очах у всієї Галактики, для цього повинна бути причина, що буде зрозумілою для всіх людей. Цією причиною будеш ти, Немезідо.
— Я?
— На публіці ти будеш моїм стримувальним фактором. Нам потрібне логічне пояснення для змін у моїй поведінці, і причиною цих змін будеш ти — ти будеш тою, хто пом’якшить мій характер. Як Сенатор фон Імпірінс ти вже є ідейним центром. Ми просто зробимо наступний крок. Мені потрібен якийсь привід, аби здійснити щось важливе і продемонструвати, що я змінююся... якийсь момент, щоб показати людям, якою Імперія може бути під моїм управлінням, коли я перебуваю під твоїм впливом.
Я нічого не відповіла. Це був не мій спосіб планування та мислення. Він був обачною людиною, яка мала купу далекоглядних схем. Я ж уміла діяти тут і зараз.
— Що ви збираєтеся робити?
— Я повинен придумати щось значуще, щоб продемонструвати наші нові стосунки. Це має бути щось відоме широкому загалу, яке обговорюватимуть і передаватимуть із вуст в уста, — він допив вино і звівся на ноги, поправляючи білу туніку на своїх м’язистих руках. Потім він простягнув мені долоню: — Ми повинні повернутися на майданчик для танців.
Я відставила свій келих і взяла його за руку, відчувши силу його рукостискання, коли він притягнув мене до себе.
Тайрус пильно поглянув на мене — холоднокровний, неупереджений молодий лідер, такий самий чужий для мене у своєму спокійному і продуманому образі, як і мої інстинкти та вроджена агресія для нього.
— Наступного разу, коли ми будемо разом на публіці, я поцілую тебе. Я подумав, що мушу сказати тобі про це заздалегідь, аби ти не здивувалася. Я не хотів би, щоб мені зламали шию.