— Стій! — озвався до мене Тайрус. — Не вбивай їх.
Зараз був не час для вияву милосердя. Я кинула на нього роздратований погляд.
— Чому?
Одним швидким рухом я направила зброю на нього і вистрілила в наручники.
Тайрус злякано відсахнувся, коли його руки стали вільними, і звівся на ноги. Я пройшла за спинами високопосадовців, щоб охоронці не взяли мене на приціл.
— Краще вбити їх, — сказала я. — Ми залишимо батька Невені в живих і візьмемо його в заручники, щоб втекти...
— Ні, — Тайрус поглянув на високопоставлених чиновників. — Якщо я збережу вам життя, ви погодитеся вислухати мене?
Що він робить? Я подивилася на решту еліти Люміни, яка не встигла втекти, і на охоронців, що піднімалися нагору, тримаючи зброю напоготові. Що такого Тайрус може їм сказати, чого не сказав раніше? Ці люди довели, наскільки вони підступні й хитрі. Вони прокралися в покої Тайруса вночі й схопили його, щоб вбити. Вони не заслуговують на другий шанс.
Але Тайрус уже відвернувся від мене, звертаючись до високопосадовців, які хвилину тому оточили його, а тепер безпорадно стояли з піднятими рукам.
— В останнє звертаюся до вашого здорового ґлузду. Я знаю, ви не запрошували мене сюди. Я прийшов сам, і якщо після того, як скажу своє останнє слово, Люмінарці все ще бажатимуть стративши мене, я не противитимуся цьому. Я піду на це. Добровільно.
Високопоставлені чиновники заворушилися. Я побачила, як через прогалину в стіні лізуть кілька людей. Невені теж продиралася всередину, а за нею йшли її особисті охоронці. Схопившись за голову, вона оглянула кімнату. Коли наші очі зустрілися, я побачила, як її обличчя спотворив гнів.
Батько Невені порадився з іншим чоловіком і сказав:
— Гаразд. Ми вислухаємо ваше останнє звернення за умови, що ви погодитеся з будь-яким нашим рішенням.
Тайрус кивнув.
— Тоді давайте опустимо зброю й поговоримо.
Опустимо зброю? Я прикусила щоку, щоб стримати свій гнів. Він мав на увазі, що я опущу зброю, але я не планувала цього робити. Кілька хвилин тому вони збиралися його стратити. Що він творить? Вони збиралися вбити його!
Тайрус мовчки поглянув на мене — його очі благали довіритися йому. Довіритися його судженню. Чи здатна я на таке в подібній ситуації? Чи можу я дозволити цьому статися?
Мої руки затремтіли, але я змусила себе опустити зброю.
Зараз ми обоє були беззахисними і покладалися на милість Люмінарців.
33
НАЧЕ В ТРАНСІ я йшла за Тайрусом і купкою високопосадовців, які прямували до окремої кімнати для проведення перемовин. Я трималася якомога ближче до Тайруса, а інші намагалися бути якомога далі від мене.
Моя рвана нічна сорочка була вся в крові, і я знала, що розкрила свою справжню сутність перед елітою Люміни, довівши, що аж ніяк не можу бути людиною.
Тайрус, який щойно дивився в очі смерті, спокійно зробив ковток води і сів у голові стола, ніби командувач високопосадовців Люміни, який зібрав звичайне засідання, а не нагальний суд перед виконанням вироку.
— Я вибрав неправильний підхід, — мовив він. Слабке золотисте світло, наче мед, лилося на його шкіру, відкидаючи темні тіні на вигини м’язистих рук і сповнене спокійної гідності обличчя. На обличчі Тайруса не було й сліду тривоги: незважаючи на свій молодий вік, він мав вигляд справжнього Імператора. Дивно, як хтось міг повірити, що він — божевільний. — Я прийшов сюди, аби запевнити вас, що я не такий, як мій дядько, хоча й чудово розумію, що у вас немає жодних причин мені довіряти.
У повітрі пролунали ствердні вигуки, і я побачила ворожий блиск в очах.
— Я очікував, що ви сліпо повірите моїм заявам дарувати вам незалежність. Але які у вас гарантії того, що я дотримаю свого слова і виконаю обіцянки, коли стану Імператором? Коли буду в безпеці? Дозвольте мені підтвердити свої слова діями.
Він витягнув з-під туніки тонку металеву ампулу. І спокійно поклав її на стіл перед собою.
— Ви запитуєте, чим я відрізняюся від свого дядька. Ось спосіб мого дядька. Шлях Домітріанів. Ця ампула була зі мною весь час, навіть коли ваші люди схопили і судили мене цього ранку, не давши сказати жодного слова на свій захист. Вам відомо, що це?
У залі запала мертва тиша. Судячи з виразу обличчя оточуючих, ніхто не мав уявлення, що це таке.
— Деякі з вас, напевно, знають імперську історію. Мій дядько, без сумніву, бажає повторити події минулих літ. Моя прабабуся колись використала подібну біологічну зброю, щоб придушити повстання на Фортікані.