У Своїй мудрості Господь зводить людей, які шукають Істину, з тими, котрі знають її. План Неба полягає в тому, щоб люди, які отримали світло, передавали його тим, хто перебуває в темряві. Люди, котрі черпають свої знання й уміння з великого Джерела мудрості, стають знаряддями і посередниками, через які Євангеліє справляє свій перетворювальний вплив на розум і серце.
Корнилій з радістю підкорився отриманому повелінню. Коли ангел відійшов, сотник “покликав двох слуг і одного побожного воїна з тих, що служили в нього. І, розповівши їм усе, він послав їх до Йопії”.
Після розмови з Корнилієм ангел вирушив до Петра в Йопію. Петро саме молився на даху дому, в якому знайшов притулок. Ми читаємо: “Був же він голодний і хотів їсти. Поки вони готували, найшло на нього видіння”. Петро відчував голод не тільки щодо фізичної їжі. Дивлячись із даху дому на Йопію та її околиці, він прагнув спасіння своїх співвітчизників. Апостол палко бажав указати їм на біблійні пророцтва про страждання і смерть Христа.
У видінні Петро побачив “відкрите небо і якусь річ, що спускалася [до нього], мов велика скатертина, [прив'язана] з чотирьох країв; вона спускалася на землю. Там були всі земні чотириногі [звірі], плазуни й небесні птахи. І пролунав голос до нього: Встань, Петре, заріж та їж! Та Петро сказав: Ні в якому разі, Господи! Бо ніколи я не їв нічого поганого і нечистого! І знову, вдруге до нього голос: Що Бог очистив, того не вважай за погане! Це сталося тричі, але відразу піднялася та річ на небо”.
Це видіння містило і докір, і настанову. Воно відкрило Петрові Божий намір щодо язичників, які завдяки смерті Христа разом з юдеями ставали спадкоємцями благословень спасіння. Досі ще ніхто з учнів не проповідував Євангеліє язичникам. У їхньому розумінні серединна перегорода, зруйнована смертю Христа, усе ще існувала; вони працювали винятково для юдеїв, бо вважали, що на язичників благословення Євангелія не поширюються. Тепер Господь намагався відкрити Петрові всесвітній масштаб Свого Плану.
Багато язичників із зацікавленням слухали проповіді Петра й інших апостолів, і чимало юдеїв з гелленів повірили в Христа, однак наверненню Корнилія судилося стати для язичників подією першочергового значення.
Для Христової Церкви настав час перейти до цілком нового етапу діяльності. Двері, які чимало навернених юдеїв зачинили перед язичниками, тепер мали відчинитися. Язичники, котрі прийняли Євангеліє, повинні були отримати рівні права з юдейськими учнями, без необхідності звершувати обряд обрізання.
Як обережно Господь працював над тим, аби подолати упередження Петра щодо язичників, яке так міцно вкоренилося у його свідомості внаслідок юдейського виховання! За допомогою видіння про велике полотнище з різними тваринами Він намагався звільнити апостола від цієї упередженості і навчити його важливої істини про те, що на Небі відсутня упередженість; що як юдей, так і язичник однаково дорогі в очах Божих і через Христа язичники також можуть стати спільниками благословень та переваг Євангелія.
У той час як Петро роздумував над значенням видіння, до Йопії прибули послані Корнилієм люди і стали перед ворітьми дому, де він проживав. Тоді Дух промовив до нього: “Ось троє людей розшукують тебе; встань, зійди і, зовсім не вагаючись, іди з ними, бо це Я їх послав”.
Петрові було важко виконати це повеління, і він вельми неохоче узявся за доручене йому завдання; проте не послухатися не наважився. “Зійшовши, Петро сказав людям: ‘Я той, кого шукаєте. Яка причина спонукала вас прийти?’ Вони ж сказали: ‘Корнилій — сотник, чоловік праведний, який боїться Бога, засвідчений усім юдейським народом, — дістав повеління від святого ангела покликати тебе до свого дому і послухати від тебе слово’”.
Підкорившись щойно отриманим від Бога вказівкам, апостол пообіцяв піти з ними. Наступного ранку він вирушив до Кесарії в супроводі шести своїх співбратів. Вони мали стати свідками всього, що він говоритиме чи робитиме під час відвідин язичників, бо Петро знав, що буде прикликаний до відповідальності за таке відверте порушення юдейського вчення.
Коли Петро увійшов у дім язичника, Корнилій привітав його не як звичайного гостя, а як мужа, вшанованого Небом і посланого до нього Богом. На Сході існує звичай уклонятися князеві та іншим високопоставленим сановникам, а для дітей — своїм батькам. Але Корнилій, сповнений почуття пошани по відношенню до того, кого Бог послав навчити його істини, упав до ніг апостола і поклонився йому. Петро жахнувся і, підвівши сотника, промовив: “Встань, я ж така сама людина!”
У той час як посланці Корнилія вирушили виконувати своє доручення, сотник покликав рідню і близьких друзів, щоб вони разом з ним могли почути проповідь Євангелія. Прийшовши, Петро побачив велику групу людей, які з нетерпінням очікували його вістки.
Спочатку Петро розповів зібраним про звичай юдеїв, який забороняв їм перебувати в товаристві язичників, оскільки це означало обрядове опоганення. “Ви знаєте, — сказав він, — що не годиться мужеві-юдеєві приставати або приходити до чужинця. Та мені Бог показав, щоб жодної людини не називати поганою або нечистою. Тому і прийшов я без вагання, коли покликали мене. Питаю, з якої причини послали ви по мене?”
Тоді Корнилій, розповівши йому про те, що з ним сталося, та про слова ангела, наостанку додав: “Я відразу послав по тебе. Ти добре зробив, що з'явився. Нині всі ми стоїмо перед Богом, щоб слухати все, що Господь тобі звелів”. Петро сказав: “Справді розумію, що Бог не дивиться на обличчя, але в кожному народі є той, хто боїться Його і чинить правду”.
Після цього апостол проповідував цій групі уважних слухачів про Христа — про Його життя, чудеса, як Його було зраджено, про розп'яття, воскресіння, вознесіння та служіння на Небі як представника і захисника людей. Вказуючи присутнім на Ісуса як на єдину надію грішника, Петро і сам почав більш повно розуміти значення побаченого ним видіння, і його серце запалало духом Істини, яку проповідував.
Раптом розмова була перервана злиттям Святого Духа. “Ще як говорив Петро ці слова, зійшов Дух Святий на всіх, що слухали слово. І віруючі з обрізаних, які прийшли з Петром, здивувалися, що й на язичників зійшов дар Святого Духа; бо чули, як вони говорили мовами і величали Бога. Тоді Петро сказав: ‘Хто може відмовити хрещення у воді тим, хто прийняв Духа Святого, як і ми?’ І звелів хрестити їх в Ім'я Ісуса Христа”.
Так почалася проповідь Євангелія чужинцям та приходькам, аби вони стали співгорожанами святих і домашніми для Бога. Навернення Корнилія та його домашніх було лише першим плодом майбутнього врожаю. Із цього дому розпочалася далекосяжна робота благодаті в цьому язичеському місті.
Сьогодні Бог шукає душі як серед високопоставлених, так і простих людей. Багатьох осіб, як і Корнилія, Господь бажає залучити до Своєї праці у світі. Вони симпатизують Господньому народові, однак їх міцно тримають різні зв'язки, якими вони з'єднані зі світом. Від них вимагається моральна мужність, щоби приєднатися до Христа. За ці душі потрібно особливо боротися, бо внаслідок відповідального становища та зв'язків їм загрожує велика небезпека.
Бог шукає ревних скромних працівників, які б несли Євангеліє вищому класу суспільства. Матимуть місце чудеса правдивого навернення, — чудеса, котрих ми сьогодні не зауважуємо. Сила Бога, Який звершує чудеса, здатна діяти і на можновладців. Якщо Його співпрацівники використовуватимуть можливості, сміливо й вірно виконуючи свій обов'язок, Бог навертатиме високопоставлених, обдарованих і впливових людей. Завдяки дії Святого Духа багато хто з них прийме Божественні принципи. Навернені до правди, ці люди стануть знаряддям у Божих руках для поширення світла. Вони особливою мірою вболіватимуть за інші душі, котрі також належать до вищого стану суспільства. Час і гроші будуть посвячені на справу Господню, і Церква поповниться новими силами та здібностями.
Оскільки Корнилій слухняно виконував усі отримані ним настанови, Бог так покерував подіями, що йому було дане більше світло істини. До римського офіцера та до Петра був посланий вісник із небесних дворів, аби познайомити Корнилія з людиною, котра могла відкрити йому нове світло.