Серце Хейзел шаленіло. Вона повернулась до лівої стіни. Попри те, що говорили їй передчуття, це мусив бути шлях до Брами. А Пасіфая була просто перед нею.
Хейзел хотілось прорватись крізь стіну й придушити чаклунку. Через вісім хвилин вони з Лео мусять стояти біля Брами, щоб випустити друзів.
Але Пасіфая — безсмертна чаклунка з тисячолітнім досвідом у чаруванні. Її не перемогти однією силою. Хейзел удалось надурити бандита Скірона, показавши йому те, що він очікував побачити. Їй необхідно лише з’ясувати, чого найбільше бажає Пасіфая.
— Сім хвилин, — поскаржилась Пасіфая. — Якби ж ми мали більше часу! Стільки різних принижень я могла б тобі подарувати.
«От воно що, — збагнула Хейзел. — Треба прийняти виклик. Треба зробити Лабіринт ще більш небезпечним, ще більш ефектним — змусити Пасіфаю зосередитись на пастках, а не на тому, куди веде черговий коридор».
— Лео, ми стрибнемо, — промовила Хейзел.
— Але...
— Тут не так далеко, як здається. Уперед! — вона схопила його руку, і вони стрибнули через розколину. Коли вони приземлились, Хейзел озирнулась і не побачила ями — тільки тридюймову тріщину в підлозі.
— Ходімо! — спонукнула вона.
Вони побігли, а слідом за ними лунав знудьгований голос Пасіфаї:
— О, ні, люба. Ти не виживеш у цьому напрямку. Шість хвилин.
Стеля вгорі розкололась. Ґейл тривожно пискнула, сіле Хейзел уявила новий тунель ліворуч від себе — тунель, що був навіть небезпечнішим за попередній і звивався в неправильному напрямку. Туман підкорився, з явився тунель. Хейзел та Лео пірнули в нього.
Пасіфая розчаровано зітхнула.
— Ти справді не дуже вправна в цьому, моя люба.
Але в серці Хейзел зажевріла надія. Вона створила тунель. Вплела власну нитку в чарівне полотно Лабіринту.
Земля під ногами обвалилась. Хейзел відскочила вбік та потягнула Лео за собою. Вона уявила новий тунель, що повертався туди, звідки вони прийшли, але тепер був наповнений отруйним газом. Лабіринт послухався.
— Лео, затамуй подих, — попередила вона.
Вони кинулись крізь згубний Туман. В очі Хейзел наче приснули перцевим соком, але дівчина не зупинялась.
— П’ять хвилин, — промовила Пасіфая. — Як шкода! Якби ж я могла довше дивитись на твої страждання.
Хейзел і Лео вирвались у коридор з чистим повітрям. Лео закашлявся.
— Якби ж тільки вона замовкла.
Вони проповзли під натягнутою поміж стінами гарротою. Хейзел уявила, як тунель потрохи повертається до Пасіфаї. Туман знову скорився.
Стіни тунелю почали звужуватися. Хейзел не спиняла їх. Вона зробила так, аби вони рухалися швидше, здригаючи землю та розколюючи стелю. Вони з Лео щодуху бігли тунелем, що повільно звертав і вів, як сподівалась Хейзел, до центру кімнати.
— Шкода, — промовила Пасіфая. — Шкода, що я не можу вбити і вас, і тих, що в ліфті. Гея наполягла, що двоє мусять жити до Свята Надії, коли ваша кров зможе принести користь! Ну, пусте. Доведеться знайти інших жертв для Лабіринту. Бо ви двоє — жахливе розчарування.
Хейзел і Лео різко зупинились. Попереду простягалась настільки широка прірва, що Хейзел не бачила іншого кінця. Звідкись із темряви знизу долинуло шипіння тисяч і тисяч змій.
Інстинкти наказували відступати, але тунель позаду зачинився. Вони опинилися на крихітному виступі. Ґейл занепокоєно застрибала на плечах у Хейзел і зіпсувала повітря.
— Гаразд, гаразд, — пробурмотів Лео. — Стіни — це рухливі панелі. Вони напевно механічні. Дайте хвилину.
— Ні, Лео, — промовила Хейзел. — Шляху назад немає.
— Але...
— Тримай мою руку. На три.
— Але...
— Три!
— Що?
Хейзел стрибнула у прірву й потягнула Лео за собою. Намагаючись не зважати на крики хлопця та смердючого тхора на шиї, вона закликала всі свої сили, аби підкорити собі чари Лабіринту.
Пасіфая задоволено розсміялась. Вона розуміла, що за мить напівбоги розіб’ються на смерть або стануть здобиччю змій.
Натомість Хейзел уявила крутий схил ліворуч від себе. Вона перекинулась у повітрі та її віднесло вбік. Вони з Лео вдарилися об тверде каміння й, зісковзнувши вниз, впали на голову Пасіфаї.
— Ай! — чаклунка стукнулась головою об підлогу, коли Лео, поваливши її, всівся просто на груди.
На якусь мить троє людей та один тхір перетворилися на безладну та галасливу купу тіл. Хейзел спробувала дістати меч, але Пасіфаї вдалось виплутатись першою. Чаклунка відступила. Її зачіска прим’ялась, як розчавлений торт. А сукню вкривав мазут з пояса Лео.