Якщо Афіна Парфенос — таємна зброя, то чому б не взяти її до Афін? Трясця, Персі навіть подобався план тренера використати статую як боєголовку та перетворити Гею на грибоподібну хмару.
На жаль, внутрішнє чуття підказувало йому, що Аннабет має рацію. Статуї місце на Лонг-Айленді, де вона зможе перешкодити війні між таборами.
— Отже, Рейна забирає статую, — промовив Персі. — А ми продовжуємо шлях до Афін.
Лео знизав плечима.
— Я не заперечую. Але, гм, є деякі прикрі транспортні деталі. У нас скільки? Два тижні до римського свята, під час якого Гея збирається пробудитись?
— Свято Спеси, — промовив Джейсон. — Це першого серпня. Сьогодні...
— Вісімнадцяте липня, — підказав Френк. — Отже, так, включно із завтра — це чотирнадцять днів.
Хейзел нахмурилась.
— Нам знадобилося вісімнадцять днів, щоб дістатись з Рима сюди — подорож, яка має тривати два-три дні, не більше.
— Отже, з нашим везінням, — промовив Лео, — у нас, можливо, достатньо часу, аби дістатись на «Арго II» до Афін, знайти велетнів і завадити їм пробудити Гею. Можливо. Але як Рейні доставити цю гігантську статую в Табір Напівкровок, перш ніж греки та римляни перетворять одне одного на фарш? У неї навіть пегаса більше немає... Ой, вибач...
— Нічого, — огризнулась Рейна. Може, вона й ставилася до них більше як до союзників, аніж до ворогів, але Персі бачив: Лео досі в опалі, вочевидь через те, що спопелив половину Форуму в Новому Римі.
Рейна глибоко вдихнула.
— На жаль, Лео має рацію. Я гадки не маю, як мені перевезти щось настільки велике. Я припускала... ну, сподівалась, що у вас буде якась відповідь.
— Лабіринт, — промовила Хейзел. — Я... я хочу сказати, що якщо Пасіфая справді його відбудувала, а я гадаю, що саме так воно і є... — Вона збентежено подивилась на Персі. — Ти ж казав, що Лабіринт може привести тебе куди завгодно. Тож, можливо...
— Ні! — в унісон промовили Персі та Аннабет.
— Не ображайся, Хейзел, — додав Персі. — Просто...
Він не знаходив слів. Як описати Лабіринт тому, хто ніколи ним не блукав? Дедал створив по-справжньому живий та постійно зростаючий організм. За сотні років ця система тунелів розрослась, як коріння дерева, охопивши всю поверхню землі. Так, вона могла привести тебе куди завгодно. Відстань усередині втрачала своє значення. Можна було зайти в Лабіринт у Нью-Йорку, пройти десять футів і вийти в Лос-Анджелесі — але тільки якщо в тебе є надійний спосіб навігації. Якщо ж ні, то Лабіринт за кожним кутом намагатиметься обдурити чи вбити відвідувача. Коли Дедал помер і система тунелів обвалилась, Персі відчув полегшення. Думка про те, що Лабіринт відновлюється, знову прогризає собі шлях під землею і забезпечує чудовиськам нову простору оселю... не дуже його тішила. У нього і без цього було достатньо проблем.
— По-перше, — промовив він, — шляхи в Лабіринті замалі для Афіни Парфенос. Її нізащо туди не проштовхнути...
— І навіть якщо Лабіринт справді відтворився, — продовжила Аннабет, — ми не знаємо, який він тепер. Він був небезпечним навіть під владою Дедала, а той не був лиходієм. Якщо Пасіфая перебудувала все на свій лад... — Дівчина похитала головою. — Хейзел, можливо, твоє підземне відчуття допоможе провести Рейну, але у будь-кого іншого немає жодних шансів. А ти потрібна нам тут. До того ж, якщо ви заблукаєте...
— Гаразд, — похмуро промовила Хейзел. — Не зважайте.
Рейна обвела всіх очима.
— Інші пропозиції?
— Я можу піти, —запропонував Френк, але не дуже охоче. — Якщо я претор, я мушу піти. Зробимо щось на зразок санчат...
— Ні, Френку Чжане, — Рейна втомлено усміхнулась. — Я сподіваюсь, що ми працюватимемо разом у майбутньому, але зараз твоє місце з командою на кораблі. Ти один з пророкованих сімох.
— А я ні, — промовив Ніко.
Усі припинили жувати. Персі втупив очі в Ніко, який сидів навпроти, і намагався зрозуміти, чи той жартує.
Хейзел опустила виделку.
— Ніко...
— Я піду з Рейною, — промовив він. — Я можу перенести статую крізь світ тіней.
— Ем... — Персі здійняв руку. — Ну, я розумію, що ти щойно переніс нас усіх, вісьмох, на поверхню. Це було круто. Але рік тому ти казав, що переміщення навіть однієї людини небезпечне та непередбачуване. Кілька разів тебе закинуло в Китай. Перемістити двох людей та сорокафутову статую на інший край світу...
— Я змінився після повернення з Тартару! — очі Ніко запалали злістю. Персі аж задумався, чи не образив Ніко якимсь чином.
— Ніко, — втрутився Джейсон, — ми не сумніваємось у твоїй силі. Просто хочемо запевнитись, що ти не вб’єш себе таким чином.