Аннабет стиснула щелепи. Вона стикалась з багатьма жахливими чудовиськами, але емпус ненавиділа ледве не найбільше.
Мало їм згубних кігтів та ікл, так вони ще й володіли могутньою здатністю впливати на Туман. Змінювали форму та дурили смертних своїми чаклунськими голосами. Чоловіки були особливо вразливими. Здебільшого емпуса змушувала хлопця закохатись у себе, а потім випивала його кров і пожирала плоть. Не найкраще перше побачення.
Келлі майже вбила Персі. Вона маніпулювала старим другом Аннабет, Лукою, — підбурювала його на дедалі більш лихі вчинки заради Кроноса.
Аннабет дуже шкодувала, що в неї зараз немає кинджала.
Персі підвівся.
— Вони йдуть до Брами Смерті, — пробурмотів він. — Ти ж розумієш, що це означає?
Аннабет не хотіла в це вірити, та, на жаль, цей загін кунсткамерних жінок-людожерок дійсно був їхньою найкращою можливістю вибратися з Тартару.
— Так, — відповіла вона. — Треба йти за ними.
IX Лео
Лео цілу ніч боровся із сорокафутовою Афіною.
Він не міг забути про неї з першої миті, як вона потрапила на борт. Ну не могла ця статуя не мати жодних надзвичайних сил! Безперечно, десь мав бути прихований перемикач або яка-небудь кнопка, чи ще щось таке.
Він уже давно мав лягти спати, але просто не міг змусити себе. Натомість він уже кілька годин повзав по статуї.
Афіна Парфенос займала майже всю нижню палубу. Ступні перекривали вхід до медпункту, тож доводилось протискатись між її сліпучо-білими пальцями, щоб узяти ібупрофен. Тіло тягнулось крізь увесь коридор, а простягнута рука висувалась у машинне відділення, пропонуючи в долоні статую Ніки, наче мовлячи: «От, скуштуйте трохи Перемоги!» Безтурботне обличчя Афіни майже не залишило місця в стайнях. Вони, на щастя, були порожніми, бо якби Лео мав чарівного коня, він не хотів би, щоб той жив разом із велетенською богинею, яка весь час на нього витріщається.
Статуя була затиснута між стінками коридору, тож Лео довелось видертись на неї та зазирати під її кінцівки згори, шукаючи важелі та кнопки.
Як зазвичай, нічого такого там не знайшлось.
Лео зібрав деяку інформацію щодо статуї. Він дізнався, що вона зроблена з пустотілого дерев’яного каркаса, вкритого слоновою кісткою та золотом. Це пояснювало її легкість. Беручи до уваги, що статую викрали з Афін, перевезли до Рима і приховували в павучій печері понад дві тисячі років, вона досить добре збереглась. Напевно, таємниця крилася в чарах та у дуже великій вправності майстра.
Аннабет казала... Проте Лео щосили намагався не думати про Аннабет. Він досі почувався винним через те, що друзі впали в Тартар. Це була його помилка. Він мав запевнитись, що всі на борту, перш ніж братися за статую.
Та самобичуванням нікого не повернеш. Лео розумів, що мусить зосередитись на тих проблемах, які може розв’язати.
Аннабет казала, що статуя — це ключ до перемоги над Геєю, а ще — міст між грецьким та римським таборами. Лео сподівався на дещо більше, ніж просто символічність цих слів. Може, Афіна стріляє лазером із очей або змія за її щитом плюється отрутою. Або можливо менша статуя, Ніка, може ожити та видати пару-трійку ніндзя-прийомів.
На думку Лео спадали сотні всіляких приколів, які могла б робити статуя, якби її створював він, але що довше хлопець намагався щось знайти, то більшим ставало його розчарування. Афіна Парфенос випромінювала магію. Навіть він відчував це. Але окрім вражаючого вигляду, Лео не бачив у статуї нічого особливого.
Корабель накренився, виконуючи маневр. Лео стримав порив помчати до штурвала. Зараз чергували Джейсон, Пайпер, Френк і Хейзел. Вони могли з усім упоратись. До того ж, Хейзел наполягла, що візьме штурвал на себе, поки вони минатимуть прихований перевал, про який розповідала богиня чаклунства.
Лео сподівався, що Хейзел не помиляється, і обхідний шлях через північ приведе їх до мети. Не довіряв він цій Гекаті. Ну от з якого переляку така моторошна богиня раптом комусь допомагатиме?
Він узагалі не довіряв магії. Через це у нього й виникли складнощі з Афіною Парфенос. Вона не містила в собі жодних механізмів, і якими б здібностями не володіла, вочевидь, працювала на чистому чаклунстві... а Лео це було не до вподоби. Він хотів, щоб усе можна було осягнути логікою, як у будь-якій машині.