Він усе погладжував себе по талії, сподіваючись, що пояс дивовижним чином з’явиться на старому місці. Але той не з’являвся. Лео намагався володіти собою, але за останні місяці він звик покладатись на пояс майже в усьому, тому тепер почувався так, наче у нього вкрали одну руку.
— Ми знайдемо його, — пообіцяв Джейсон.
За інших обставин це б підбадьорило Лео. У Джейсона був талант залишатись розважливим у критичних ситуаціях. Він витяг Лео далеко не з однієї халепи. Але сьогодні Лео не міг думати ні про що, окрім ідіотського печива, яке розламав у Римі. Немезида пообіцяла йому допомогу. Він її отримав — код активації Архімедової сфери. Тоді це був єдиний спосіб урятувати друзів. Але Немезида попередила, що за її допомогу доведеться сплатити.
Та чи доживе він до тієї миті? Персі та Аннабет зникли. Корабель на сотні миль відхилився від курсу та прямує назустріч випробовуванню, що неможливо подолати. Друзі сподіваються, що Лео переможе жахливого велетня. А у нього тепер навіть немає його пояса з інструментами і Архімедової сфери.
Він так захопився жалінням себе, що не помічав нічого навколо, аж поки Джейсон не схопив його за руку.
— Ти тільки поглянь на це!
Лео підвів очі. Друзі дісталися меншої площі. Над ними височіла величезна бронзова статуя цілковито оголеного Нептуна.
— О, матінко! — Лео відвів очі. Ну от треба було йому побачити божественний пах із самого ранку!
Морський бог стояв на великій мармуровій колоні посеред фонтана, що не працював (досить дотепний жарт долі). Обабіч від нього сиділи крилаті купідончики, прохолоджались, мовляв: «Як життя?». Сам Нептун (не дивись на пах!) викинув убік одне стегно, наче вдаючи Елвіса Преслі. У правій руці він розслаблено тримав тризубець, а ліву простягнув уперед, наче благословляючи Лео або, може, намагаючись підняти його в повітря.
— Це зачіпка якась? — уголос запитав сам себе Лео.
Джейсон насупив брови.
— Можливо. Тут в Італії статуї богів майже на кожному кроці. Просто, я б упевненіше почувався, якби ми наткнулись на Юпітера. Або на Мінерву. Власне, на будь-кого, окрім Нептуна.
Лео вліз у висушений фонтан і поклав долоню на п'єдестал. Відчуття нестримною хвилею ринули крізь кінчики його пальців. Він побачив шестерні з небесної бронзи, чарівні важелі, пружини й поршні.
— Там механізми, — промовив Лео. — Може, прохід у таємне лігво карликів?
— О-о-о! — завищав хтось неподалік. — Таємне лігво?
— Я хочу таємне лігво! — заволав інший голос згори.
Джейсон відступив з мечем напоготові. Лео ледь шию собі не вивихнув, намагаючись подивитись у два місця водночас. Рудобородий карлик у ковбойському капелюху сидів десь за тридцять футів за столиком найближчої кав’ярні та сьорбав еспресо, яке тримав своєю мавпячою ногою. Буробородий у зеленому котелку вліз на мармуровий п’єдестал біля Нептунових ніг, просто над головою Лео.
— Якби у нас було таємне лігво, — промовив рудобородий. — Там була б пожежна жердина.
— І водна гірка! — заголосив буробородий, який навмання витягував з пояса Лео інструменти.
— Припини! — Лео спробував схопити карлика за ногу, але не дотягнувся до п’єдесталу.
— Не доріс га? — співчутливо запитав буробородий.
— Це я не доріс? — Лео подивився навкруги, шукаючи, чим би жбурнути в гнома, але на площі були тільки голуби, і він сумнівався, що зможе спіймати бодай одного. — Віддай мій пояс, дурнувата...
— Тихо, тихо! — перервав буробородий. — Ми навіть не відрекомендувалися. Я — Акмон. А мій брат, он там...
— Той що красень! — Рудобородий підняв своє еспресо. Судячи з розширених зіниць та маніакальної посмішки, кофеїну з нього було достатньо. — Пассал! Співак пісень! Питець кави! Викрадач усього блискучого!
— Ой, благаю! — верескнув його брат Акмон. — Я значно ліпший крадій!
Пассал фиркнув.
— Крадій моїх заслуг хіба що! — Він дістав кинджал, який викрав у Пайпер, і почав колупатись ним у зубах.
— Агов! — крикнув Джейсон. — Це кинджал моєї дівчини!
Хлопець кинувся на Пассала, але рудобородий карлик був занадто швидким. Він стрибнув зі стільця на Джейсонову голову, зробив сальто, приземлився біля статуї Нептуна й обійняв волохатими руками Лео за талію.
— Врятуй мене! — заблагав карлик.
— Відчепись! — Лео спробував відштовхнути Пассала, але той зробив сальто назад і приземлився там, де його вже було не дістати. Тієї миті з Лео спали штани.
Хлопець впився очима у Пассала, який тепер шкірився та тримав у руках маленьку металеву «блискавку». Якимсь чином карлик поцупив застібку просто зі штанів Лео.