Він продовжив підніматись.
Зрештою, коли ноги стали наче варена локшина, Лео дістався вершини.
Кімната була розміром з комірку прибиральника із заґратованими вікнами в усіх чотирьох стінах. По кутках купчились один на одному мішки зі скарбами. Блискуче барахло вкривало всю підлогу. Лео побачив кинджал Пайпер, старовинну книгу в шкіряній палітурці, кілька вельми цікавих механічних пристроїв і стільки золота, що ним об’ївся би навіть кінь Хейзел.
Спочатку Лео вирішив, що карлики пішли, але потім він подивився вгору. Акмон і Пассал висіли догори дриґом, учепившись своїми мавпячими ногами за крокву, і гралися в антигравітаційний покер. Коли вони побачили Лео, то скинули карти, наче конфеті, й зааплодували.
— Казав я тобі, що він це зробить! — захоплено провищав Акмон.
Пассал стенув плечима, зняв з руки один зі своїх золотих годинників і вручив його братові.
— Ти переміг. Не думав я, що він такий тупий.
Обидва зістрибнули вниз. На Акмоні висів пояс Лео — так близько, що Лео ледве втримувався, аби не кинутись за своїм майном.
Пассал. поправив свій ковбойський капелюх і виштовхнув ногою решітку на найближчому вікні.
— Куди змусимо його лізти цього разу, брате? Купол Сан-Люки?
Лео хотілось придушити карликів, але він удавано посміхнувся.
— О, звучить весело! Але поки ви не пішли — ви забули дещо блискуче.
— Неможливо! — Акмон сердито насупив брови. — Ми дуже уважні.
— Упевнений? — Лео здійняв свій пакет.
Карлики почали повільно наближатись. Як Лео і сподівався, вони не здатні були протистояти власній допитливості.
— Погляньте. — Він дістав свою першу зброю — масу висушених хімікатів, огорнуту в алюмінієву фольгу — і запалив її долонею.
Йому достало клепки відвернутись, коли граната вибухнула, а от карлики дивилися просто на неї. Зубна паста, цукор і спрей проти комах — це не музика Аполлона, проте з них також вийшла непогана світло-звукова граната.
Керкопи завили й почали хапатися за очі. Вони пошкандибали до вікна, але Лео запалив саморобні петарди й кинув їх карликам під ноги, щоб ті не могли тримати рівновагу. Потім, про всяк випадок, він повернув диск на Архімедовій сфері — й та випустила струм смердючого білого диму, що заповнив усю кімнату.
Лео дим не турбував. Маючи імунітет до вогню, він багато разів стояв у димних багаттях, витримував драконячий подих і вичищав палаючі горна. Поки карлики кашляли та хекали, він ривком зняв з Акмона свій пояс і спокійно викликав з нього кілька еластичних тросів. За мить мавпо-гноми вже були зв’язані.
— Мої очі! — закашлявся Акмон. — Мій пояс!
— Мої ступні горять! — завив Пассал. — Не блискуче! Зовсім не блискуче!
Запевнившись у надійності вузлів, Лео відтягнув керкопів у куток і почав порпатися у їхніх скарбах. Він повернув кинджал Пайпер, кілька своїх прототипів гранат і дюжину іншої усячини, яку карлики викрали з «Арго II».
— Благаю! — завив Акмон. — Не забирай наші блискучки!
— Ми можемо домовитись! — запропонував Пассал. — Візьмемо тебе в долю, якщо відпустиш! Десять відсотків!
— Перепрошую! — буркнув Лео. — Тепер усе моє.
— Двадцять відсотків!
І тоді над головою пророкотів грім. Спалахнула блискавка, і решітку найближчого вікна розірвало на шиплячі поплавлені залізячки.
Джейсон, наче Пітер Пен, улетів усередину. Навколо нього іскрились електричні заряди, а в руках парував золотий меч.
Лео схвально присвиснув, оцінивши появу друга.
— Старий, ти щойно даремно використав крутезний вихід.
Джейсон насупив брови. Він помітив зв’язаних по руках і ногах керкопів.
— Що у...
— Усе сам, — відповів Лео. — Отакий я особливий. Як ти мене знайшов?
— Е-е... дим, — відповів Джейсон. — І я чув, як щось бахкало. У тебе тут перестрілка була?
— Щось на зразок того. — Лео жбурнув йому кинджал Пайпер і продовжив нишпорити в торбах з карликовським майном. Він пам’ятав слова Хейзел щодо якогось там важливого для походу скарбу, але гадки не мав, що слід шукати. Тут були монети, золоті самородки, коштовності, скріпки, обгортки з фольги, запонки.
Він весь час повертався до пари речей, що особливо виділялися серед решти. Однією з них був бронзовий навігаційний пристрій, схожий на корабельну астролябію. Штуковина була сильно пошкодженою і без частини деталей, але Лео однаково вважав її дивовижною.