Що довше Персі дивився у пітьму, що вирувала попереду, то менше йому хотілось туди йти. Там могло ховатися будь-що — океан, бездонна яма, військо чудовиськ. Але якщо Брама Смерті в тому напрямку, то це їхня єдина можливість повернутися додому.
Він визирнув за край скелі і пробурмотів:
— Шкода, що ми не літаємо.
Аннабет потерла руки.
— Пам’ятаєш крилаті черевики Луки? Цікаво, чи вони досі десь тут?
Персі пам’ятав. Ті черевики прокляли так, щоб вони затягнули свого власника в Тартар. Хлопець ледве не втратив свого найкращого друга через них.
— Мене вдовольнить і який-небудь планер.
— Це, мабуть, не дуже слушна думка. — Аннабет вказала вгору, де між криваво-червоними хмарами шаріли дві крилаті тіні.
— Фурії?
— Або якийсь інший демон. У Тартарі їх безліч.
— Включно з тими, що їдять планеристів. Гаразд, отже, пішки.
Він більше не бачив емпус. Вони зникли за одним з хребтів, але це не мало значення. Було зрозуміло, куди треба йти. Як і всім личинкам чудовиськ, які повзли рівнинами Тартару, їм з Аннабет потрібно прямувати до темного обрію. Персі просто палав бажанням почати.
XIV Персі
Вони почали сходити зі скелі. Персі зосередився на тому завданні, що постало перед ним. Треба було стежити, куди ступаєш, щоб не привернути увагу емпус осипанням каміння, і тим паче, щоб не розбитися на смерть.
Приблизно на половині спуску Аннабет промовила: — Можна ми зупинимось? Просто відхекаюсь.
Її ноги так сильно тремтіли, що Персі лайнув себе за те, що не запропонував перепочити раніше.
Вони сіли поруч на уступі біля ревучого вогняного водоспаду. Персі обійняв Аннабет однією рукою. Дівчина притиснулася до нього, тремтячи від знесилення.
Сам він був не у кращому стані. Живіт, здавалося, стиснувся до розмірів льодяника. Якщо трапиться ще одна туша чудовиська, Персі боявся, що кинеться в бійку з емпусами, аби зжерти її самому.
Принаймні Аннабет поряд. Вони знайдуть вихід з Тартару. Мусять знайти. Персі мало довіряв долі чи пророцтвам, але в дещо вірив усім серцем: йому з Аннабет судилося бути разом. Ну, не могли вони стільки всього пережити, щоб їх тепер убили.
— Могло бути й гірше, — порушила тишу Аннабет.
— Гадаєш? — якомога бадьоріше запитав Персі, хоча не уявляв, як їхні справи могли бути ще гіршими.
Вона пригорнулась до нього. її волосся пахнуло димом. Якби Персі заплющив очі, то, напевно, міг би уявити, що вони в Таборі Напівкровок.
— Могли впасти в Лету, — промовила Аннабет. — Втратити всі спогади.
Від однієї тільки думки про це шкірою Персі поповзли мурашки. Він на все життя намучився з амнезією. Лише місяць тому Гера стерла його пам’ять, щоб кинути до римських напівбогів. Персі натрапив на Табір Юпітера без жодного уявлення про те, хто він і звідки прийшов. А кілька років тому Персі бився з титаном на берегах Лети, біля Аїдового палацу. Хлопець вистрелив у супротивника водою з ріки й цілковито позбавив того пам’яті.
— Еге, Лета, — пробурчав він. — Я не у захваті від неї.
— А як звали того титана? — поцікавилася Аннабет.
— Е-е... Япет. Він сказав, що це означає «протикач» чи щось таке.
— Ні, ім’я, яке ти дав йому після того, як він втратив пам’ять. Стів?
— Боб.
Аннабет змучено засміялась.
— Титан Боб.
Губи Персі так висохли, що було боляче усміхатись. Цікаво, що сталося з Япетом після того, як вони залишили його в палаці Аїда... Чи він досі живе собі як Боб, весь такий привітний, веселий і безтурботний? Персі сподівався на це, хоч підземний світ, здавалось, виявляв у кожному тільки найгірше — байдуже чудовисько ти, герой чи бог.
Він подивився в далечину попелястих рівнин. Інші титани мають бути десь тут, у Тартарі, — може, закуті в кайдани, може, безцільно блукають, може, ховаються у темних ущелинах. Персі та його союзники знищили найгіршого титана, Кроноса, але його останки також могли потрапити сюди — мільярди розгніваних частинок титана, які ширяють у криваво-червоних хмарах або причаїлись у тому чорному тумані.
Персі вирішив не думати про це. Він поцілував Аннабет у чоло.
— Потрібно йти далі. Не хочеш попити ще вогню?
— Брр. Іншим разом.
Вони насилу підвелись. Решта скелі здавалась нереальною для спуску — попереду не було нічого, окрім крихітних виступів. Попри це Персі та Аннабет спускалися вниз.
Тіло Персі перейшло в режим, автопілоту. Пальці зводило судомою. На щиколотках, лопалися пухирі. Від голоду тремтіли руки та ноги.