Персі кортіло обійняти Аннабет, вона була неймовірна!
Одна з емпус заревіла:
— Це правда, Келлі? Господиня помирилась із Олімпом?
— Замовкни, Серефоно! — заверещала Келлі. — О боги, як ти мене дратуєш!
— Я не піду проти волі Темної Пані.
Аннабет не барилась.
— Усім вам буде краще, якщо слухатиметесь Серефони. Вона старша та мудріша.
— Так! — скрикнула Серефона. — Слухайте мене!
Келлі напала так швидко, що Персі не встиг навіть здійняти меч. На щастя, ціллю був не він. Келлі накинулась на Серефону. На долю секунди дві демониці злились у мерехтливий вир кігтів та ікл.
Бійка скінчилась. Келлі переможно стояла над купкою пилу. На її кігтях висіли жмути Серефонової сукні.
— Є ще незадоволені? — гаркнула Келлі на сестер. — Геката — богиня Туману! Її шляхи незбагненні. Хто його зна, на чиєму вона боці насправді? А ще вона богиня роздоріжжя й очікує від нас самостійних рішень. Я обираю той шлях, що принесе найбільше крові напівбогів! Я обираю Гею!
Її подружки схвально зашипіли.
Аннабет поглянула на Персі. Він зрозумів, що у неї скінчились ідеї. Вона зробила все, що могла. Навіть змусила Келлі вбити одну зі своїх сестер. Більше не залишалось нічого, окрім бою.
— Я два роки бовталася в порожнечі, — продовжувала Келлі. — Ти хоч уявляєш, наскільки дратує, коли тебе знищують, Аннабет Чейз? Коли ти повільно повертаєш свою первісну форму, абсолютно притомний, місяцями й роками відчуваєш пекельний біль, поки тіло росте, а потім нарешті прориваєшся крізь кору цього диявольського місця й повзеш назад до денного світла? А все через те, що якесь мале дівча вдарило тебе у спину! Вона не зводила своїх розлючених очей з Аннабет. — Цікаво, що станеться з напівбогом, якщо вбити його у Тартарі? Сумніваюсь, що таке траплялось раніше. Гайда з’ясуємо!
Персі кинувся вперед, широко розмахуючи Анаклузмосом перед собою. Одну з демониць розрубило навпіл, але Келлі ухилилася й ринула на Аннабет. Дві інші емпуси стрибнули на Персі. Одна схопила його за руку, у якій він тримав меч. Інша застрибнула на спину.
Сповнений рішучості захистити Аннабет навіть ціною власного життя, Персі, як міг, з двома цими пасажирками, поплентався до своєї дівчини. Але справи в Аннабет і так йшли досить непогано. Перекинувшись убік, вона ухилилась від кігтів Келлі, а коли підвелась, уже тримала в руці каменюку, якою поцілила емпусі просто в носа.
Келлі завила. Аннабет зачерпнула гравія й метнула його в обличчя вампіриці.
Тим часом Персі, хитаючись з одного боку в інший, намагався стряхнути зі спини ікласту попутницю, але її кігті тільки глибше всаджувались у його плечі. Друга емпуса тримала його за руку, позбавляючи змоги скористатись Анаклузмосом.
Краєм ока він побачив, як Келлі ринула в напад. Її кігті пройшлись вздовж руки Аннабет. Дівчина з криком упала додолу.
Персі, ледь тримаючись на ногах, помчав на допомогу. Вампіриця на спині всадила ікла йому в шию. Шалений біль розлився по всьому тілу. Коліна підігнулись.
«Не падай, — наказав він собі. — Ти повинен їх перемогти».
Тоді друга вампіриця вкусила його за руку. Анаклузмос брякнувся на землю.
От і все. Настав кінець його везінню. Келлі нависла над Аннабет, смакуючи тріумфальну мить. Дві інші емпуси оточили Персі й пускали з рота слину, готові до чергового бенкету.
І тоді на Персі впала чиясь тінь. Звідкись згори пролунав над рівнинами Тартару басистий бойовий клич. На поле битви обрушився титан.
XVI Персі
Персі гадав, що марить. Це просто було неможливо, щоб отак з неба звалилась величезна срібляста постать і розчавила Келлі, перетворивши на гірку пилу.
Але саме це й сталося. Титан був у десять футів заввишки, з дикою, як у Ейнштейна, копною сріблястого волосся, чисто-срібними очима й м’язистими руками, які стирчали з розірваної блакитної форми прибиральника. У руці він тримав величезну швабру. А на його беджі — неймовірно! — було написано «БОБ».
Аннабет скрикнула і поповзла геть, але велетенському прибиральнику було не до неї. Він повернувся до двох живих емпус, які стояли над Персі.
Одній дістало клепки напасти. Вона кинулась уперед зі швидкістю тигра, але була приречена на невдачу. Зі швабри Боба висунувся наконечник списа. Титан одним смертоносним змахом проштрикнув демоницю — і та розсипалася на пил. Остання емпуса спробувала втекти. Але Боб метнув швабру, наче величезний бумеранг (немає ж такої назви «шваброранг»?). Вона розрубала чудовисько і повернулась до рук Боба.