Френк нахилився біля Хейзел.
Вона досі була живою. Бліда, вона тремтіла і ледве дихала, але була жива. Щодо Ніко, він досі був кукурудзою.
— Вилікуй їх, — промовив Френк. — Зараз.
Триптолем схрестив руки на грудях.
— А звідки мені знати, що змія підійде?
Френк стиснув щелепи. Після вибуху на мості голоси в голові замовкли, але він досі відчував, як вирує всередині нього їхній об’єднаний гнів. Його тіло теж стало якимсь інакшим. Чи то Триптолем став нижчим?
— Змія — це дар Марса, — проревів Френк. — Вона підійде.
Як за сигналом, бірманський пітон підповз до колісниці та оповив праве колесо. Друга змія прокинулась. Два плазуни витріщились одне на одного, привітались носами і в унісон закрутили свої колеса. Колісниця залопотіла крилами і зрушила з місця.
— Бачите? — промовив Френк. — А тепер зціліть моїх друзів!
Триптолем почухав підборіддя.
— Ну, дякую тобі за змію, але я не певен, що мені подобається твій тон, напівбоже! Можливо, я перетворю тебе на...
Френк був швидшим. Він метнувся до Трипа і притиснув того до стіни, його пальці зімкнулись на божій шиї.
— Обміркуй свої наступні слова, — холоднокровно погрозив Френк. — Або замість того, щоб перековувати свій меч в орало, я вкую його тобі в голову.
Триптолем глитнув.
— Знаєш... я, мабуть, зцілю твоїх друзів.
— Присягнись Стіксом.
— Присягаюсь Стіксом.
Френк відпустив бога. Триптолем доторкнувся до шиї, наче запевняючись, що вона досі на місці. Збентежено усміхнувшись Френку, він обійшов його боком і подріботів у передпокій.
— Просто... просто збираю трави!
На Френкових очах бог зібрав листя і коріння та розчавив їх у ступі. Скатав клубок зеленої маси розміром з пігулку, хутко потюпав до Хейзел і поклав цей клубок їй під язик.
Тієї ж миті дівчина здригнулась і, кашляючи, підвелась. Очі широко розплющились. Зеленуватий тон шкіри зник.
Вона спантеличено подивилась навколо, а потім побачила Френка.
— Що?..
Френк кинувся до неї з обіймами.
— З тобою все буде добре, — гаряче промовив він. — Усе добре.
— Але... — Хейзел стиснула Френка за плечі та здивовано на нього витріщилась. — Френку, що з тобою трапилось?
— Зі мною? — Він підвівся і раптом знітився. — Я не...
Френк опустив очі та зрозумів, що вона має на увазі. Триптолем не став нижчим. Френк став вищим. Його живіт зменшився. Груди стали випнутими.
У Френка і раніше були стрибки в рості. Одного разу він прокинувся на два сантиметри вищим, ніж був перед сном. Але це було божевіллям. Наче якісь частини дракона та Лева залишились з ним, коли він перетворився знов на людину.
— Е-е... я не... мабуть, я можу це виправити.
Хейзел весело розсміялась.
— Нащо? Ти маєш приголомшливий вигляд!
— Я... справді?
— Ну, ти і раніше був гарним! Але тепер ти став старшим, вищим. Ти такий примітний...
Триптолем показно зітхнув.
— Так, вочевидь якийсь Марсів дар. Вітаю, бла, бла, бла. Ну що, ми закінчили тут?..
Френк люто зиркнув на нього.
— Не закінчили. Поверни Ніко.
Бог фермерства закотив очі. Вказав на кукурудзу і БАХ! З вибухом кукурудзяних приймочок з’явився Ніко ді Анжело.
Очі Ніко заметались навколо.
— Я... я бачив найхимерніший кошмар про попкорн. — Він нахмурився. — Чому ти вищий?
— Усе добре, — пообіцяв Френк. — Триптолем збирався розповісти нам, як вижити в Домі Аїда. Так, Трипе?
Фермерський бог підняв очі до стелі, мовляв: «Чому я, Деметро?»
— Гаразд, — промовив Трип. — Коли дістанетесь до Епіру, вам запропонують випити з чаші.
— Хто запропонує? — поцікавився Ніко.
— Несуттєво, — рявкнув Трип. — Просто знайте, що вона наповнена смертельною отрутою.
Хейзел здригнулась.
— Отже, ви кажете, щоб ми з неї не пили.
— Ні! Ви повинні випити з неї, або ніколи не пройдете крізь храм. Отрута з’єднує зі світом мертвих, дає змогу пройти до нижчих рівнів. Ключ до виживання, — божі очі блиснули, — ячмінь.
Френк витріщився на нього.
— Ячмінь.
— Візьміть мій особливий ячмінь у передпокої. Приготуйте з нього маленькі тістечка. З’їжте їх перед входом у Дім Аїда. Ячмінь поглине значну частину отрути, тоді вона вплине на вас, але не вб’є.
— І все? — випалив Ніко. — Геката послала нас через половину Італії, щоб ти наказав нам з’їсти ячмінь?
— Щасти! — Триптолем метнувся через кімнату і вскочив у колісницю. — І, Френку Чжане, я пробачаю тобі! У тебе є запал. Якщо колись передумаєш, моя пропозиція в силі. Я з радістю дам тобі ступінь у сільському господарстві!