Переможені...
Аннабет намагалася придушити страх. Скільки титанів та велетнів вони з Персі перемогли за всі ці роки? Щоразу це здавалось нездійсненним випробовуванням. Якщо усі вони тут, у Тартарі, й активно шукають її та Персі...
— Навіщо ми тоді зупинились? — запитала вона. — Нам треба йти далі.
— Незабаром, — відповів Боб. — Але смертним потрібен відпочинок. Тут хороше місце. Найкраще місце для... ох, довгий, довгий шлях. Я повартую.
Аннабет глянула на Персі, надіслала йому безмовне повідомлення: «Тільки не це!» Гуляти з титаном було кепською забавою. Але спати під його вартою... Не треба бути дочкою Афіни, щоб розуміти, що це стовідсотково не мудро.
— Поспи, — сказав їй Персі. — Я першим почергую на варті з Бобом.
Боб мугикнув на знак згоди.
— Так, добре. Коли прокинешся, їжа буде тут!
Живіт Аннабет скрутився ще більше від згадки про їжу. Вона не уявляла, як Боб замовив їжу посеред Тартару. Може, він не тільки прибиральник, а ще й завідувач їдальні?
Вона не хотіла засинати, але тіло її зрадило. Повіки були, наче свинцеві.
— Персі, розбуди мене для варти. Не геройствуй.
Він відповів їй лукавою посмішкою, яку вона полюбила тільки з роками.
— Хто, я? — Персі поцілував її сухими і гарячково теплими губами. — Засинай.
Аннабет наче опинилась у табірному будиночку Гіпноса. Її охопила дрімота. Вона скрутилась калачиком на твердій землі та заплющила очі.
XXII Аннабет
Потім вона твердо вирішила більше НІКОЛИ не спати в Тартарі.
Сни напівбогів завжди погані. Навіть у безпечному ліжку у таборі їй снилися жахливі кошмари. У Тартарі ж вони виявились значно яскравішими.
Спочатку вона знову була маленькою дівчинкою і насилу дерлась на Пагорб Напівкровок. Лука Кастелан тягнув її за собою, тримаючи за руку. Їхній сатир-провідник Гровер Ундервуд збентежено гарцював на верхівці та кричав: «Швидше! Швидше!»
Талія Грейс була позаду і відбивалась від цілої армії пекельних хортів своїм чарівним щитом Егідою.
Діставшись верхівки пагорба, Аннабет побачила табір унизу долини — теплі вогники будиночків, що давали надію на притулок. Вона спотикнулась і ушкодила щиколотку. Лука взяв її на руки та поніс. Озирнувшись, вона побачила, що чудовиська вже лише за кілька ярдів — їхня незліченна армія оточила Талію.
— Ідіть! — вигукнула Талія. — Я затримаю їх.
Вона змахнула списом — і розряд блискавки пронизав військо чудовиськ, але на місці полеглих одразу ж з’явилось ще більше живих.
— Треба бігти! — закричав Гровер.
Він повів їх у табір. Лука вирушив за ним, тримаючи на руках Аннабет, яка зі сльозами била його в груди і кричала, що не можна залишати Талію саму. Але було запізно.
Картина змінилась.
Аннабет, уже старша, піднімалась на вершину Пагорба Напівкровок. На тому місці, де билася Талія, тепер росла висока сосна. У небі бушувала гроза.
Долину стряснув грім. Удар блискавки розколов сосну до самого кореня і відкрив у землі прохід, з якого валив дим. Знизу, у мороці, стояла Рейна, претор Нового Рима. На ній був плащ кольору свіжої венозної крові. Золоті обладунки сяяли. Вона підвела грізні очі, відкривши царствене та незворушне обличчя, її слова залунали в голові Аннабет.
«Ти добре впоралась, — промовила Рейна голосом Афіни. — Решту подорожі я маю здолати на римських крилах».
Очі претора стали сірими, як грозові хмари.
«Я повинна стояти тут, — продовжила Рейна. — Мене мусять принести римляни».
Пагорб здригнувся. Трава перетворилась на шовк. Земля заструменіла складками гігантської сукні. Над Табором Напівкровок здійнялась Гея — її спляче обличчя розміром з гору.
На пагорби ринули пекельні хортиці. З боку узбережжя налетіли велетні, шестирукі земленароджені та дикі циклопи, вони почали руйнувати обідній павільйон та палити будинки.
«Поквапся, — пролунав голос Афіни. — Донеси послання».
Земля під ногами розкололась — і Аннабет упала у темряву.
Її очі різко розплющилися. Вона скрикнула, схопила Персі за руку і разом із тим зрозуміла: вона досі була в Тартарі, біля вівтаря Гермеса.
— Усе гаразд, — запевнив її Персі. — Погані сни?
Тіло Аннабет тремтіло від жаху.
— Уже... уже моя черга?
— Ні, ні. Нам уже час. Я дав тобі поспати.
— Персі!
— Облиш. До того ж, я був занадто схвильований, щоб заснути. Подивись.
Титан Боб, схрестивши ноги, сидів біля вівтаря і задоволено чавкав шматком піци.
Аннабет протерла очі, гадаючи, що досі перебуває вві сні.