Хейзел, хитаючись, рушила на шканці, щоб приєднатись до друзів. Корабель здригнувся. Знову затріщали весла, і Лео закричав:
— Ні, ні, ні! Бісів слимак у панцирі!
Хейзел дісталась корми і не повірила власним очам.
Коли вона почула «черепаха», то уявила гарненьку тваринку розміром зі скриньку, яка сидить на камені посеред ставка. Коли почула «величезна черепаха», мозок спробував перелаштуватись: гаразд, може, це щось схоже на галапагоську черепаху, яку Хейзел колись бачила в зоопарку, у тієї був такий панцир, що на нього можна всістися.
Вона аж ніяк не очікувала побачити створіння розміром з острів. Коли перед нею з’явився масивний купол з чорних та коричневих квадратів, слово «черепаха» вже не було доречним. Панцир більше скидався на континент — кістяні пагорби, блискучі перламутрові долини, зарості водоростей та моху, ріки солоної води у звивистих жолобах.
З правого борту, наче підводний човен, здійнялась з води інша частина чудовиська.
«О лари Риму... Це що, голова?»
Золоті очі з чорними косими щілинами замість зіниць були розміром з дитячі надувні басейни. Шкіра нагадувала мокрий армійський камуфляж — блискуча коричнева із зеленими та жовтими цятками. Червоний беззубий рот міг за раз проковтнути Афіну Парфенос.
На очах Хейзел істота розтрощила ще півдюжини весел.
— Годі! — завив Лео.
Тренер Хедж дерся по черепашачому панциру, марно гамселив його биткою та горланив:
— На тобі! І ще на!
Джейсон прилетів з корми й приземлився на голову чудовиська, він влучив своїм золотим мечем просто йому межи очі, але клинок зісковзнув убік, наче пройшовся по намащеній жиром сталі. Френк безуспішно обстрілював черепашачі очі стрілами, але їхні мигальні перетинки кліпали з вражаючою точністю та відбивали кожну стрілу. Пайпер сипала у воду дині та кричала:
— Жери, тупа черепахо!
Але черепаха здавалась одержимою поїданням «Арго II».
— Чому вона так наблизилася? — випалила Хейзел.
Лео роздратовано скинув руки.
— Напевно, панцир. Гадаю, він невидимий для сонара. Це, чорт її забирай, стелc-черепаха!
— Корабель може злетіти? — запитала Пайпер.
— Без половини весел? — Лео грюкнув по кнопках і крутнув Архімедову сферу. — Доведеться спробувати щось інше.
— Там! — закричав Ніко згори. — Можеш дістатися тієї протоки?
Хейзел подивилась, куди він вказує. Десь у півмилі на схід тягнулась уздовж берегових скель довга смуга суші. Здалеку важко було сказати напевне, але протока здавалась лише у двадцять-тридцять ярдів завширшки — можливо, достатньо широка, щоб пропустити «Арго II», але, безперечно, занадто вузька для величезного панцира черепахи.
— Так. Так. — Лео, вочевидь, зрозумів думку. Він повернув Архімедову сферу. — Джейсоне, забирайся від голови цієї штуки! Я дещо придумав!
Джейсон досі рубав черепашачу морду, але коли почув, як Лео сказав «Я дещо придумав», вчинив дуже розсудливо — полетів геть якомога швидше.
— Тренере, забираймось! — крикнув він.
— Ні, все під контролем! — відповів Хедж, але Джейсон схопив його за пояс і здійнявся вгору. На жаль, тренер так борсався, що Джейсон випустив з руки меч, і той плюхнувся у море.
— Тренере! — поскаржився Джейсон.
— Що? Я її ослаблював!
Черепаха хвицнула корпусом і ледве не скинула всю команду за борт. Хейзел почула хруст, наче тріснув кіль.
— Ще хвилинку, — промовив Лео. Його руки метались над консоллю.
— За хвилинку нас уже може тут не бути! — Френк випустив останню стрілу.
Пайпер закричала на черепаху:
— Відчепись!
На мить це справді спрацювало. Черепаха відвернулась від корабля й занурила голову під воду. Але потім висунулась знову і протаранила їх ще сильніше.
Джейсон і тренер приземлились на палубу.
— Ти як? — поцікавилася Пайпер.
— Добре, — буркнув Джейсон. — Без зброї, але добре.
— Вогонь у панцир! — загорланив Лео, описуючи кола Вії-контролером.
Хейзел подумала, що корма вибухнула. Позаду них спалахнули вогняні струмені й повністю накрили черепашачу голову. Корабель зірвався з місця, і Хейзел знову звалилася на палубу.
Вона насилу змогла підвестися і побачила, що корабель скаче по хвилях з неймовірною швидкістю, залишаючи вогняний слід, наче ракета. Черепаха вже залишилася за сотню ярдів позаду, з її обвугленої голови валив дим.
Чудовисько несамовито заревіло й рушило за ними. Його плавці гребли по воді з такою силою, що черепаха почала їх наздоганяти. А до протоки досі залишалося приблизно чверть милі.