— Треба якось її відволікти, — пробурмотів Лео. — Ми нізащо не врятуємось, якщо не відволічемо її.
— Відволікти, — повторила Хейзел.
Вона зосередилась і подумала: «Аріоне!»
Вона гадки не мала, чи це спрацює. Але раптом помітила дещо на обрії — спалах світла і смужку пари, що поділила простори Адріатики навпіл. За мить Аріон уже стояв на шканцях.
«Боги олімпійські, — подумала Хейзел. — Обожнюю цього коня».
Аріон фиркнув, мовляв: «Авжеж обожнюєш. Ти ж не дурна».
Хейзел застрибнула йому на. спину.
— Пайпер, мені не завадять твої чари.
— Колись мені подобались черепахи, — пробурмотіла Пайпер і з допомогою Хейзел залізла на коня. — Тепер це в минулому!
Хейзел пришпорила Аріона. Він вистрибнув за борт і щодуху помчав по воді.
Черепаха була швидким плавцем, але не могла зрівнятись з Аріоном. Хейзел і Пайпер зі свистом носились навколо голови чудовиська, Хейзел махала спатою, а Пайпер викрикувала команди: «Нахились! Поверни ліворуч! Озирнись!»
Спата зовсім не завдавала шкоди. Кожний наказ Пайпер діяв лише мить. Але дівчатам, напевне, вдалося дуже роздратувати черепаху. Вона раз-у-раз намагалась вкусити Аріона, але той щоразу залишав її з повним ротом пари та глузливо іржав.
Незабаром чудовисько цілковито забуло про «Арго II». Хейзел не припиняла штрикати його в голову. Пайпер продовжувала викрикувати команди та сипала в черепашачі очі кокоси і смажених курчат із рога достатку.
Щойно «Арго II» зайшов у протоку, Аріон припинив набридати чудовиську. Вони помчались за кораблем і за мить вже знову були на палубі.
Ракетний вогонь ущухнув, хоча повиті димом бронзові вихлопні труби досі стирчали з корми. Тепер «Арго II» волочився вперед на самих лише вітрилах, але план спрацював. Вони були в безпеці вузької протоки з витягнутим скелястим островом праворуч та білими стрімчаками материка ліворуч. Черепаха зупинилась перед входом до протоки і зловісно свердлила їх очима, але не збиралась слідувати за ними. Її панцир був безумовно занадто широким.
Хейзел зістрибнула на палубу і потрапила у міцні Френкові обійми.
— Це було приголомшливо! — промовив він.
Вона зашарілась.
— Дякую.
Пайпер зісковзнула на палубу поруч із нею.
— Лео, відколи у нас є реактивний двигун?
— Ай, ну... — Лео спробував набути скромного вигляду, але йому це не вдалось. — Просто дрібничка, яку я змайстрував у вільний час. Шкода, що горіння вистачило лише на кілька секунд, але, принаймні, ми забрались звідти.
— І підсмажили черепашачу голову, — схвально промовив Джейсон. — То що тепер?
— Вб’ємо її! — відповів тренер. — Що тут навіть розмірковувати? У нас достатня відстань. У нас є баліста. Цілься і заряджай, напівбоги!
Джейсон нахмурився.
— Тренере, по-перше, через вас я загубив меч.
— Агов! Я не просив мене рятувати!
— По-друге, сумніваюся, що від балісти буде користь. Цей панцир, як шкіра немейського лева. І голова теж не м’якіша.
— То пальнемо їй просто в горлянку. Як ви зробили з тим креветко-чудовиськом в Атлантиці. Підсмажимо зсередини.
Френк почухав підборіддя.
— Може спрацювати. Але потім отримаємо черепашачу тушу вагою десь п’ять мільйонів кіло, яка блокуватиме вихід з протоки. Якщо ми не можемо літати зі зламаними веслами, то як ми звідси виберемося?
— Почекаємо, доки відремонтуємо весла! — відповів тренер. — Або просто попливемо в іншому напрямку, великий ти дупель!
Френк розгубився.
— Хто такий дупель?
— Народе! — покликав Ніко з щогли. — Щодо іншого напрямку! Сумніваюся, що це спрацює.
Він вказав у бік носа корабля.
За чверть милі попереду довга скеляста смуга вигиналась і зустрічалась зі стрімчаками. Канал закінчувався вузькою літерою V.
— Ми не в протоці, — промовив Джейсон. — Ми у глухому куті.
У Хейзел похолоділи пальці рук та ніг. На поручнях лівого борту встала на задні лапи Ґейл і впилась у неї очима.
— Це пастка, — промовила Хейзел.
Усі повернулись до неї.
— Та ні, усе гаразд, — сказав Лео. — Треба багато що полагодити, але це несуттєво. Може, пропрацюю всю ніч, але корабель злетить.
Черепаха, яка досі була на вході до затоки, заревіла. Не складалося враження, що вона збирається йти.
— Ну... — Пайпер знизала плечима. — Принаймні, черепаха нас не дістане. Тут ми в безпеці.
Такі слова напівбогам не варто промовляти в жодному разі. Щойно вони злетіли з рота Пайпер, як у грот-щоглу, за шість дюймів від обличчя дівчини, поцілила стріла.