Команда розбіглась у пошуках укриття. Одна тільки Пайпер застигла на місці й, роззявивши рота, витріщалась на стрілу, яка ледве не зробила їй смертельний пірсинг.
— Пайпер, лягай! — прошипів Джейсон.
Але більше стріл не прилетіло.
Френк проаналізував кут, під яким стріла влетіла у щоглу, і вказав угору, на стрімчаки.
— Там, — промовив він. — Один стрілок. Бачите?
Сонце сліпило очі, але Хейзел помітила крихітну постать, яка стояла на виступі скелі. Бронзові обладунки незнайомця яскраво блищали.
— Хто це такий? — випалив Лео. — Чого він у нас стріляє?
— Народе? — голос Пайпер тремтів і його ледве було чутно. — Тут записка.
Хейзел тільки тепер побачила пергаментний сувій, прив’язаний до стріли. Незрозуміло чому, але всередині неї раптом спалахнув гнів. Вона кинулась до сувою і відв’язала його.
— Е-е... Хейзел, — промовив Лео. — Ти певна, що це безпечно?
Дівчина прочитала записку вголос.
— Перший рядок: «Стояти! Руки вгору».
— Що це означає? — буркнув тренер Хедж. -— Ми і так стоїмо. Ну, навприсідки. А якщо цей тип розраховує, що я облишу зброю, чорта пухлого!
— Це не все, — продовжила Хейзел. — «Це пограбування. Відрядіть нагору двох своїх людей з усіма цінними речами. Не більше ніж двох. Залиште собі чарівного коня. Жодних польотів. Жодних трюків. Ніжками підіймайтеся».
— Підніматись куди? — запитала Пайпер.
— Туди, — вказав Ніко.
У стрімчаку був висічений вузький підйом зі сходами, що вели до вершини. Черепаха, канал з глухим кутом, стрімчак... Щось підказувало Хейзел, що автор листа не вперше влаштовував засідку в цьому місці.
Вона прокашлялась і продовжила читати вголос:
— «Мені потрібні всі ваші цінні речі. Інакше ми з черепахою вас знищимо. У вас є п’ять хвилин».
— Чорт забирай! — випалив тренер. — А цей хлопчина молодець.
— Є підпис? — поцікавився Ніко.
Хейзел похитала головою. Ще у Таборі Юпітера вона чула історію про грабіжника, у якого була величезна приручена черепаха; але як завжди, щойно їй була потрібна якась інформація, та підступно ховалася десь далеко у спогадах, поза зоною досяжності.
Тхір Ґейл дивилась на Хейзел в очікуванні її дій.
«Випробовування ще не скінчилось», — подумала дівчина.
Відволікти черепаху було замало. Вона не довела, що здатна керувати Туманом... здебільшого через те, що не вміла цього робити.
Лео пильно оглянув скелі та забурчав собі під ніс:
— Погана траєкторія. Навіть якщо вдасться зарядити катапульту перш ніж цей тип нашпигує нас стрілами, навряд чи я влучу. Тут кілька сотень футів майже прямо вгору.
— Еге, — пробурмотів Френк. — Від мого лука теж небагато користі. У нього значна перевага, так високо над нами. Я просто не дістану до нього.
— І, е-е... — Пайпер доторкнулась до стріли, що стирчала з щогли. — Щось підказує мені, що він вправний стрілок. Сумніваюся, що він цілив у мене. А якби цілив.?.
Подальші пояснення були зайвими. Ким би не був грабіжник, він міг влучити в ціль із сотні футів. Він міг розстріляти їх усіх, перш ніж вони встигнуть чимось відповісти.
— Я піду, — промовила Хейзел.
Від думки про це вона аж кипіла, але була переконана, що все це якесь збочене випробовування Гекати. Богиня влаштувала все це для Хейзел — настала її черга рятувати корабель. Наче на підтвердження її думок, Ґейл пронеслась по поручню і застрибнула їй на плече, готова до подорожі.
Усі витріщились на Хейзел.
Френк стиснув свій лук.
— Хейзел...
— Ні, послухай, — промовила вона, — цей грабіжник хоче цінних речей. Я можу піти туди, викликати золото, коштовне каміння — будь-що, будь-що, чого він забажає.
Лео здійняв брову.
— Гадаєш, він дійсно відпустить нас, якщо ми йому заплатимо?
— У нас немає вибору, — промовив Ніко. — Між цим типом і черепахою...
Джейсон здійняв руку. Усі застигли.
— І я піду, — промовив він. — У листі зазначено: двоє. Я піднімусь з Хейзел і прикрию її. До того ж, не подобається мені вигляд цих сходів. Якщо Хейзел оступиться... ну, я можу скористатись вітрами і подбати про те, щоб ми повернулися назад з цілими кістками.
Аріон обурено заіржав, мовляв: «Ви йдете без мене? Ви що знущаєтесь?»
— Я мушу, Аріоне, — відповіла Хейзел. — Джейсоне... я згодна. Гадаю, що ти маєш рацію. Це найкращий план.
— Шкода тільки, що меча бракує. — Джейсон гнівно зиркнув на тренера. — Він десь там у глибині моря. У нас немає Персі, щоб його повернути.
Ім’я «Персі» нависло над ними, наче темна хмара. Настрій на палубі тільки ще більше зіпсувався.