Скірон багатозначно смикнув бровами у бік Джейсона.
— Отже! Щодо твого запитання — так, я можу одночасно стежити за кораблем і битись із вами. Кулі з небесної бронзи. Смертельні для напівбогів. Ви двоє помрете першими — бам, бам. Потім я зможу неспішно розібратись із вашими друзями на кораблі. Вправлятися в стрільбі значно веселіше, коли цілі живі та бігають і репетують!
Джейсон торкнувся борозни, яку проклала куля в його волоссі. Уперше він здавався не таким упевненим, як завжди.
Ноги Хейзел затремтіли. Вона не знала кращого лучника за Френка, але цей бандит Скірон був не по-людськи вправним.
— Ти син Посейдона? — насилу запитала вона. — Я би подумала, що Аполлона, зважаючи на твою стрільбу.
Очі бандита задоволено блиснули.
— Ох, дякую! Але це лише завдяки тренуванням. Велетенська черепаха — от це вже заслуга мого походження. Такого не навчишся, якщо ти не син Посейдона! Я міг би перекинути ваш корабель хвилею, але це дуже складно. І не так весело, як улаштовувати засідки та стрілянину.
Хейзел намагалася зібратись з думками, тягнути час але це зовсім нелегко робити, коли на тебе дивляться два стволи пістолетів.
— Ем... а навіщо хустка?
— Щоб ніхто мене не впізнав!
— Але ж ти відрекомендувався, — промовив Джейсон. — Ти Скірон.
Бандит витріщив очі.
— Як ти... О. Так, дійсно. — Він опустив один пістолет і почухав голову іншим. — Як недбало з мого боку. Вибачте. Боюсь, я трохи передав куті меду. Розумієте, повернення з мертвих і таке інше. Дайте ще раз спробую.
Він націлив на них свої пістолети.
— Гаманець, або життя! Я анонімний бандит, і вам не треба знати мого імені!
Анонімний бандит. Хейзел осінило.
— Тезей. Він убив тебе.
Плечі Скірона опустилися.
— Ну от нащо було його згадувати? Ми ж так добре ладнали!
Джейсон насупив брови.
— Хейзел, ти щось знаєш про нього?
Вона кивнула, хоча подробиці були розпливчастими.
— Тезей зустрів його на шляху до Афін. Скірон убивав своїх жертв, гм...
«Щось там ішлося про черепаху», — Хейзел не могла пригадати.
— Тезей був таким шахраєм! — поскаржився Скірон. — Не хочу про нього говорити. Тепер я повернувся з мертвих. Гея пообіцяла, що я зможу жити на узбережжі та грабувати всіх напівбогів, яких тільки захочу. Саме цим я збираюсь займатися! А тепер... про що ми там говорили?
— Ти збирався нас відпустити, — ризикнула Хейзел.
— Гм... — промовив Скірон. — Ні, я певен, що ми не про це говорили. А, точно! Гаманець або життя. Де ваші коштовності? Немає? Тоді мені доведеться...
— Стривай, — перервала Хейзел. — У нас є коштовності. Принаймні я можу їх дістати.
Скірон націлив пістолет Джейсону в голову.
— Ну, тоді, дорогенька, поквапся із цим, або мій наступний постріл позбавить твого приятеля чогось більшого за волосся!
* * *
Хейзел навіть не довелося зосереджуватися. Вона так розхвилювалась, що земля під ногам загриміла і миттєво вивергнула справжній урожай — коштовні метали повискакували на поверхню, так наче ґрунт тільки й чекав нагоди від них здихатись.
За мить Хейзел уже по коліна загрузла в скарбах — римські денарії, срібні драхми, старовинні золоті прикраси, блискучі діаманти, топази і рубіни, — достатньо, аби заповнити кілька великих мішків.
Скірон захоплено засміявся.
— Як, у дідька, ти це зробила?
Хейзел не відповіла. Вона пригадала всі монети, що з’явились на роздоріжжі Гекати. Тут їх було навіть більше — цілі століття втрачених багатств кожної імперії, яка коли-небудь володіла цими землями — грецької, римської, візантійської і багатьох інших. Ці імперії давно канули в небуття, залишивши по собі тільки безплідну берегову лінію для бандита Скірона.
Від цієї думки Хейзел почувалася незначною та безсилою.
— Просто забирай скарби, — промовила вона. — І відпусти нас.
Скірон пирхнув.
— О, але ж я сказав усі цінні речі. Я знаю, що ви тримаєте дещо дуже особливе на кораблі... одну статую із золота та слонової кістки десь так, скажемо, футів сорок заввишки?
По шиї Хейзел побігла цівка холодного поту, а спиною пройшов дріж.
Джейсон зробив крок уперед. Попри дуло пістолета, націлене просто йому в обличчя, його очі залишалися холодними, наче блиск сапфірів.
— Статуя не обговорюється.
— Ти маєш рацію, не обговорюється! — погодився Скірон. — Ви повинні її віддати!
— Гея сказала тобі про неї, — здогадалась Хейзел. — Наказала, щоб ти її забрав.