Скірон стенув плечима.
— Можливо. Але ще вона сказала, що я можу залишити її собі. Важко відмовитись від такої пропозиції! Я не збираюсь знову помирати, друзі мої. Я маю намір прожити довге життя дуже заможної людини!
— Якщо Гея знищить світ, — промовила Хейзел, — від статуї тобі не буде жодної користі.
Стволи пістолетів Скірона опустились.
— Перепрошую?
— Гея використовує тебе, — відповіла Хейзел. — Ми не зможемо її перемогти, якщо ти забереш статую. Вона збирається знищити всіх смертних і напівбогів, віддати цей світ велетням та чудовиськам. І на що ти тоді витрачатимеш своє золото, Скіроне? Якщо Гея взагалі залишить тебе живим.
Хейзел зробила паузу, щоб Скірон це усвідомив. Вона здогадувалась, що йому, як бандиту, легко буде повірити в такі виверти богині землі.
Він мовчав не менше десяти секунд.
А потім його очі знову весело блиснули.
— Ну гаразд! — промовив він. — Я не жадібний. Залишайте статую собі.
Джейсон кліпнув очима.
— Ми можемо піти?
— За хвилину. Я завжди вимагаю, аби мені виявили пошану. Перш ніж мої жертви підуть, вони мають помити мені ноги.
Хейзел не певна була, що добре його розчула. Тоді Скірон скинув один за одним свої чоботи. Огиднішого видовища за ці ноги Хейзел ніколи не бачила... а бачила вона достатньо дуже огидних речей.
Ноги Скірона були опухлими і зморшкуватими, а ще білими, наче тісто, ніби їх тримали у формальдегіді протягом кількох століть. На скрючених пальцях росли пучки коричневого волосся, а обламані нігті були жовто-зеленого кольору, наче панцир черепахи.
Потім у носа вдарив сморід. Хейзел не знала, чи в батьковому Підземному палаці є їдальня для зомбі, але якщо є, то тхнути там мало б не гірше, ніж від ніг Скірона.
— Ну! — Скірон поворушив своїми огидними пальцями. — Хто хоче ліву, а хто праву?
Джейсонове обличчя набуло майже того самого кольору, як оті ноги.
— Ти... ти, певно, жартуєш.
— Зовсім ні! — відповів Скірон. — Помийте мої ноги — і ви вільні. Я відпущу вас назад униз. Присягаюсь Стіксом.
Обіцянка далась йому так легко, що в голові Хейзел задзвенів сигнал небезпеки.
«Ноги. Відпущу назад униз. Черепашачий панцир...».
Повна легенда зринула в її голові. Відсутні частинки повернулися на свої місця. Вона пригадала, як саме Скірон убивав своїх жертв.
— Можна нам хвилинку порадитися? — запитала бандита Хейзел.
Скірон примружив очі.
— Навіщо?
— Ну, це неабияке рішення. Ліва нога чи права. Треба обговорити.
Вона помітила, що під маскою він усміхається.
— Звісно, — промовив розбійник. — Я великодушний, у вас дві хвилини.
Хейзел видерлась зі своєї купи скарбів. Вона відвела Джейсона настільки далеко, наскільки наважилась — приблизно на п’ятдесят футів сходами вниз — і сподівалась, що тут їх буде нечутно.
— Скірон зіштовхує своїх жертв в урвище, — прошепотіла вона.
Джейсон нахмурився.
— Що?
— Коли ті нахиляються, щоб помити його ноги. Так він убиває. Жертва втрачає рівновагу від смороду його ніг, тоді він зіштовхує її зі скелі просто в пащу велетенської черепахи.
Джейсону знадобилась секунда, щоб це збагнути. Він глянув униз, де саме блиснув під водою величезний черепашачий панцир.
— Отже, треба битись, — промовив хлопець.
— Скірон занадто швидкий. Він уб’є нас обох.
— Тоді я просто полечу. Коли він зіштовхне мене, я зупинюсь на півшляху до води, а потім спіймаю тебе.
Хейзел похитала головою.
— Якщо він ударить сильно і несподівано, ти не встигнеш оговтатись і злетіти. А навіть якщо встигнеш, у Скірона соколине око. Він дивитиметься на твоє падіння. Якщо зависнеш у повітрі, то підстрелить тебе.
— Тоді... — Джейсон стиснув рукоятку меча. — Сподіваюсь, у тебе є інша ідея?
За кілька футів від них вискочила з кущів Ґейл. Вона оголила свої ікла і впилась у Хейзел очима, мовляв: «Ну? Є ідея?»
Хейзел намагалася заспокоїтись, щоб не витягнути із землі ще більше золота. Вона пригадала сон з батьком. Голос Плутона: «Померлі бачать те, що очікують побачити. Так само, як і живі. У цьому прихована таємниця».
Вона зрозуміла, що мусить зробити. І це подобалось їй не більше, ніж тхір, який псує повітря чи ноги Скірона.
— На жаль, так, — промовила Хейзел. — Нам треба дати можливість Скірону перемогти.
— Що? — випалив Джейсон.
Хейзел розповіла йому план.
XXVIII Хейзел
— Нарешті! — крикнув Скірон. — Це було значно довше за дві хвилини!
— Вибач, — промовив Джейсон. — Важко було вирішити... яку обрати ногу.