Хейзел намагалася звільнитися від зайвих думок і уявити картину очима Скірона — те, чого він бажав, на що він очікував.
Це був ключ до керування Туманом. Хейзел не може змусити когось бачити світ таким, яким хоче бачити сама. Не може зробити дійсність Скірона менш схожою на правду. Але якщо вона покаже те, що він хоче побачити... Що ж, вона дитина Плутона. Вона десятки років жила серед мертвих, слухала, як вони ностальгічно тужать за минулим життям, яке вже ледь пам’ятають.
«Мертві бачать те, що хочуть бачити. Так само, як і живі».
Плутон був богом Підземного світу та багатства. Можливо, ці дві сфери його впливу пов’язані значно більше, ніж Хейзел уважала. Між тугою та жадобою не така вже й велика різниця.
Якщо вона може викликати золото та діаманти, то чому б не викликати щось інше, але не менш цінне — картину світу, який хтось жадає побачити?
Звісно, вона може помилятися. Тоді їм із Джейсоном доведеться стати кормом для черепахи.
Вона притулила долоню до кишені своєї куртки. Френкова чарівна скіпка зараз здавалася важчою, ніж зазвичай. Тепер Хейзел несла на собі вагу не одного життя. Від неї залежала доля всієї команди.
Джейсон зробив крок уперед, здіймаючи руки на знак капітуляції.
— Я піду першим, Скіроне. Я помию твою ліву ногу.
— Чудовий вибір! — Скірон поворушив волохатими, блідими, як у трупа, пальцями. — Я, здається, вступив нею у щось. Якось грузько було у чоботі. Але певен, що ти як слід її помиєш.
Джейсонові вуха спалахнули. З напруженої шиї хлопця Хейзел зрозуміла, що тому кортить припинити цей цирк і кинутись у бій — лише один швидкий змах клинком з імперського золота. Але Хейзел знала, що якщо він спробує, то зазнає невдачі.
— Скіроне, — втрутилась вона, — у тебе є вода? Мило? Як ми маємо мити...
— Отак! — Скірон крутнув пістолетом. Той раптом перетворився на пляшку з розприскувачем та ганчірку. Розбійник кинув знаряддя Джейсону.
Джейсон подивився на етикетку і скосив око.
— Ти хочеш, щоб я помив твою ногу склоочищувачем?
— Авжеж ні! — Скірон здійняв брови. — Там написано «для різних поверхонь». Мої ноги, безперечно, відповідають цій характеристиці. До того ж, цей засіб антибактеріальний. Повір мені, однієї води для цих крихіток було б недостатньо.
Скірон поворушив пальцями — і ще більше смороду зомбі-їдальні заповнило повітря.
Джейсона ледве не вивернуло.
— О, боги, ні...
Скірон стенув плечима.
— Ти завжди можеш обрати те, що в моїй другій руці. — Він здійняв пістолет.
— Він усе зробить, — промовила Хейзел.
Джейсон пильно поглянув на неї, але у цьому змаганні лютих поглядів перемогла вона.
— Гаразд, — буркнув син Юпітера.
— Чудово! Ну... — Скірон підскочив до сусіднього валуна, який був саме враз для його ступні. Він став обличчям до води й задрав ногу на камінь, через що почав скидатись на якогось дослідника, який щойно відкрив нову країну. — Я милуватимуся небокраєм, поки ти шкреб-тимеш мої пальці. Так буде значно приємніше.
— Еге, — промовив Джейсон. — Не сумніваюсь.
Джейсон став навколішки перед бандитом на самому краю урвища, там, де був легкою здобиччю. Один поштовх — і він упаде.
Хейзел зосередилась і уявила, що вона — це Скірон, владика бандитів. Вона дивиться на нікчемного білявого малого, який нічим їй не загрожує — усього лише черговий переможений напівбог, який от-от стане її жертвою. Вона побачила подумки, як усе станеться. І закликала Туман з-під глибин землі так само, як робила із золотом, сріблом чи рубінами.
Джейсон приснув засобом для чищення скла. Його очі засльозилися. Він протер ганчіркою великий палець Скірона і відвернувся в нападі нудоти. Хейзел насилу могла дивитися на це. І коли розбійник пнув Джейсона ногою, вона ледве це не проґавила.
Нога Скірона обрушилась на груди Джейсона. Той перекинувся через край скелі та, з криком розмахуючи руками, полетів униз. Коли він от-от мав би вдаритись об воду, винирнула черепаха та одним махом його проковтнула, а потім знову занурилась на глибину.
На «Арго II» залунали горни тривоги. Друзі Хейзел вискочили на палубу, хтось кинувся до катапульти. Навіть звідси Хейзел чула, як завила Пайпер на кораблі.
Це настільки її збентежило, що вона ледве не втратила контроль. Їй треба було поділити свій розум навпіл — однією частиною напружено зосередитися на завданні, іншою — на ролі, яку мав побачити Скірон.
— Що ти накоїв? — розгнівано скрикнула вона.
— О, люба... — голос Скірона був сумним, але Хейзел підозрювала, що під маскою він ховає посмішку. — Нещасний випадок, запевняю тебе.