— Мої друзі тепер тебе вб’ють!
— Можуть спробувати. Але тим часом, гадаю, ти встигнеш помити мою другу ногу! Повір мені, люба, моя черепаха наїлась. Ти не потрібна їй. Ти у безпеці, якщо звісно не відмовишся.
Він націлив пістолет їй у голову.
Вона завагалась, дозволила йому побачити свої страждання. Вона не могла погодитися так легко, інакше він не повірить, що переміг.
— Не зіштовхуй мене, — промовила вона схлипуючи.
Його очі заблищали. Саме на це він розраховував. Вона засмучена і безпорадна. Скірон, син Посейдона, знову переміг.
Хейзел насилу вірилось, що у цього хлопця той самий батько, що і у Персі. А тоді вона пригадала: у Посейдона мінливий характер, такий саме, як і у моря. Можливо, це залишило відбиток на його дітях. Персі успадкував найкращі риси Посейдона — могутній, але м’який та доброзичливий, як море, що безпечно веде кораблі до віддалених країв. А Скірон — дитя іншої його сутності — того моря, яке несамовито обрушується на берег, поки не розтрощить його, та того, яке забирає й топить безневинних людей або знищує цілі кораблі та вбиває цілі команди без жодної краплі жалю.
Хейзел схопила пляшку, що впустив Джейсон.
— Скіроне, — заричала вона, — твої ноги найменш огидна частина тебе.
Його зелені очі холодно блиснули.
— Мий.
Вона встала навколішки, намагаючись не зважати на сморід. Трохи посунулась, змусивши Скірона змінити позицію, але почала уявляти, що море досі у неї за спиною. Утримуючи цю картину в голові, вона знову посунулась убік.
— Починай уже! — квапив її Скірон.
Хейзел придушила посмішку. Їй удалось повернути Скірона на сто вісімдесят градусів, але він досі бачив перед собою море і думав, що позаду нього тягнеться сільська місцевість.
Вона почала мити.
Їй доводилось робити багато чого огидного в минулому. Вона чистила стайні єдинорогів у таборі. Прибирала та копала відхожі місця для легіону...
«Це пусте», — казала вона собі. Але стримувати нудоту перед видом пальців Скірона було важко.
Коли він пнув її, вона полетіла назад, але недалеко. Приземлилась сідницями на траву за кілька ярдів.
Скірон витріщився на неї.
— Але...
Раптом світ почав вертітися. Ілюзія розтанула, залишивши Скірона в цілковитому оціпенінні. Море опинилося позаду нього. І все, що йому вдалось — відштовхнути Хейзел подалі від урвища.
Він опустив пістолет.
— Як...
— Стояти і руки вгору, — сказала Хейзел.
Джейсон обрушився з неба і вагою всього свого тіла пхнув бандита зі скелі.
Скірон, волаючи, полетів униз. Він палив зі своїх пістолетів, але цього разу жоден постріл не влучив у ціль. Хейзел підвелась. Вона підійшла до краю скелі саме тієї миті, коли велетенська черепаха вистрибнула з води та проковтнула Скірона просто у повітрі.
Джейсон усміхнувся.
— Хейзел, це було дивовижно. Серйозно... Хейзел? Агов, Хейзел?
Хейзел впала навколішки від раптового запаморочення.
З корабля лунали ледве розбірливі радісні вигуки друзів. Джейсон стояв над нею, але рухався наче в уповільненій зйомці. Його обриси стали розпливчатими, а голос більше нагадував звук зламаного радіо.
По камінню і траві до неї підповзав іній. Купа скарбів, яку вона викликала, занурювалась назад у землю. Клубами здійнявся Туман.
«Що я накоїла? — ошелешено подумала дівчина. — Щось пішло не так».
— Ні, Хейзел, — пролунав низький голос позаду неї. — Ти чудово впоралась.
Вона ледве наважувалась дихати. Їй тільки раз доводилося чути цей голос, але вона безліч разів відтворювала його по думки.
Вона повернулась і побачила батька.
Він був одягнений у римському стилі — темне волосся коротко острижене, бліде кутасте обличчя чисто поголене. Туніка і тога з чорної вовни, вишиті золотими нитками. Обличчя змучених душ звиваються у згинах тканини. Краї тоги обшиті багряною смугою, як у сенатора або претора, але ця смужка струменіє, наче ріка крові. На пальці — каблучка з величезним опалом, схожим на відполіровану брилу скрижанілого Туману.
«Обручка», — подумала Хейзел. Але Плутон не одружувався з її мамою. Боги не одружуються зі смертними. Ця каблучка — знак його шлюбу з Персефоною.
Думка про це настільки розлютила Хейзел, що вона, забувши про запаморочення, підвелась.
— Що тобі потрібно? — випалила вона.
Дівчина сподівалась, що її тон образить його — стане болючою розплатою за все, що він з нею скоїв. Але на його обличчі заграла слабка усмішка.