Західна брама показувала римських та грецьких напівбогів в обладунках, які бились одне з одним під величезною сосною на схилі пагорба. Трава була всипана пораненими та померлими. Хейзел побачила себе верхи на Аріоні — вона мчала крізь хаос і намагалась криками спинити кровопролиття.
У брамі на сході Хейзел побачила «Арго II», що стрімко падав десь над Апеннінами. Такелаж охопило полум'я. Невідомо звідки прилетів валун і розтрощив шканці. Наступна брила пробила корпус. Корабель розвалився, наче гнилий гарбуз, і двигун вибухнув.
Зображення у північній брамі були ще більш страшними. Хейзел побачила непритомного (або мертвого) Лео, який падав крізь хмари, а потім — Френка, який, тримаючись однією рукою за іншу, хитався по темному тунелю в просоченій кров’ю футболці. А потім у мерехтливому вирі з’явилась і сама Хейзел: у величезній печері, наповненій сліпучо-білими нитками, що утворювали променисту сіть. Вона щосили намагалась звільнитись, а віддалік, біля підніжжя двох чорносріблястих металевих дверей, нерухомо та безпомічно лежали Персі й Аннабет.
— Можливості, — промовила Геката. — Ти стоїш на роздоріжжі, Хейзел Левек. А я — богиня роздоріж.
Земля під ногами загриміла. Хейзел опустила очі й побачила блиск срібних монет... тисячі старовинних римських динарів виривалися на поверхню звідусіль навколо неї, пагорб почав нагадувати киплячий казанок. Певно, її настільки стурбували видіння у брамах, що вона несвідомо викликала кожну крихту срібла в околицях.
— У цьому місці минуле майже на поверхні, — промовила Геката. — У давні часи тут стикалися дві великі римські дороги. Тут обмінювались новинами і вели торгівлю. Тут зустрічались друзі й бились вороги. Цілі армії мусили обрати собі шлях. Роздоріжжя завжди були місцем для рішень.
— Як... як Янус. — Хейзел пригадала храм Януса на Священному пагорбі в Таборі Юпітера. Напівбоги ходили туди, щоб ухвалити рішення. Вони підкидали монету, загадували орла або решку і сподівались, що дволикий бог вкаже їм правильний шлях. Хейзел завжди ненавиділа це місце. Вона не розуміла, чому друзі так жадають покласти на бога відповідальність за свій вибір. Після всього, через що їй довелось пройти, Хейзел довіряла мудрості богів не більше, ніж гральному автомату в Новому Орлеані.
Богиня чаклунства з відразою фиркнула.
— Янус і його шляхи. Послухати його, так усі рішення чорні або білі, так або ні, уперед або назад. Насправді все не так просто. Щоразу, коли ти опиняєшся на роздоріжжі, перед тобою щонайменше три шляхи... чотири, якщо рахувати шлях назад. Зараз ти саме на такому роздоріжжі, Хейзел.
Хейзел знову поглянула на кожний з вируючих проходів: війна напівбогів, знищення «Арго II», страждання для неї та її друзів.
— Усі варіанти погані.
— У кожному є ризик, — виправила богиня. — Але чого прагнеш ти?
— Чого прагну я? — Хейзел безпомічно обвела рукою всі брами. — Жодного із цього.
Гекуба загарчала. Ґейл забігала навколо ніг богині, псуючи повітря та клацаючи зубами.
— Ти можеш піти назад, — запропонувала Геката. — Повернутись по власних слідах до Рима... але прибічники Геї на це й очікують. Жодний з вас не вціліє.
— То... що ви пропонуєте?
Геката підійшла до найближчого смолоскипа, зачерпнула полум’я долонею і почала надавати йому форму, поки воно не перетворилося на мініатюрну рельєфну мапу Італії.
— Можеш піти на захід. — Геката провела пальцем по вогняній мапі. — Повернутись до Америки з трофеєм, Афіною Парфенос. Твої товариші удома, греки та римляни, на межі війни. Вирушай зараз, тоді, можливо, врятуєш багато життів.
— Можливо, — повторила Хейзел. — Але Гея прокинеться у Греції. Велетні збираються саме там.
— Твоя правда. Гея обрала перше серпня, свято Спеси, богині надії, як день приходу до влади. Пробудившись у День Надії, вона знищить будь-яку надію назавжди. Навіть якщо ви дістанетесь до Греції вчасно, то чи зможете їй завадити? Мені це невідомо. — Палець Гекати пройшовся по вершинах вогняних Апеннін. — Можеш піти на південь, через гори, але Гея зробить усе, щоб завадити вам залишити Італію. Вона воскресила своїх гірських богів, щоб здійняти їх проти вас.
— Ми помітили.
— Будь-яка спроба перетнути Апенніни призведе до знищення корабля. За іронією долі, це, напевно, найбезпечніший вибір для команди. Я бачу, що всі ви переживете вибух. Після цього ви досі матимете можливість, хоч і малу, дістатись до Епіру й зачинити Браму Смерті. Ви, можливо, навіть знайдете Гею і перешкодите її пробудженню. Але до того часу обидва табори вже буде знищено. Вам нікуди буде повертатись. — Геката усміхнулась. — Та, швидше за все, ви помрете серед гір уже після вибуху корабля. Це означатиме кінець походу, але позбавить тебе та твоїх друзів болю та страждань, що чекають на вас у майбутньому. Війну з велетнями виграють або програють без вас.