Деякі райони були на вигляд, як археологічні розкопки, але більша частина здавалась просто занедбаною, наче її останні дві тисячі років залишили на милість природи.
— Ласкаво прошу до Салони, — промовив Фавоній. — Столиці Далмації! Рідного міста Діоклетіана! Але до цього, задовго до цього, це була домівка Купідона!
Ім’я залунало поміж руїн, наче його шепотіли сотні голосів.
Невідомо чого, але це місце здавалось навіть більш моторошним за підвал у Спліті. Джейсон ніколи не думав про Купідона. І, безперечно, ніколи не вважав цього бога страшним. Навіть ставши римським, Купідон зберіг образ дурнуватого крилатого маляти з іграшковими луком та стрілою, який літає у підгузках на День святого Валентина.
— О, він не такий, — промовив Фавоній.
Джейсон здригнувся.
— Ти читаєш мої думки?
— Мені й не треба. — Фавоній підкинув бронзовий обруч у повітря. — В усіх неправильне уявлення Про Купідона... поки вони його не зустрінуть.
Ніко сперся на колону, його ноги тремтіли.
— Старий... — Джейсон зробив крок до Ніко, але той відмахнувся.
Трава під ногами Ніко поникла й пожовкла. Зів'ялий клаптик землі почав розширюватися, наче з підошви Ніко витікала отрута.
— Ах... — Фавоній співчутливо кивнув. — Це нічого, що ти нервуєш, Ніко ді Анжело. Знаєш як я почав служити Купідону?
— Я нікому не служу, — буркнув Ніко. — Тим паче — Купідону.
Фавоній продовжив, наче нічого не почув.
— Я закохався у смертного на ім’я Гіацинт. Він був вельми винятковим.
— Він?.. — Джейсонова голова досі йшла обертом після вітряної подорожі, тож йому знадобилась якась мить, щоб збагнути почуте. — А...
— Так, Джейсоне Грейсе. — Фавоній здійняв брову. — Я закохався у чоловіка. Тебе це шокує?
Чесно кажучи, Джейсон не знав. Він намагався не перевантажувати себе подробицями романтичних пригод богів, бодай у кого вони б закохувалися., Зрештою, його татка Юпітера важко було назвати еталоном порядності. Порівняно з деякими любовними скандалами Олімпійців, про які Джейсонові було відомо, закоханість Західного Вітра у смертного хлопця не те щоб шокувала.
— Ну, не дуже. Отже... Купідон вразив тебе своєю стрілою — і ти закохався.
Фавоній фиркнув.
— Тебе послухати, так це якась дрібниця. Та, на жаль, у коханні не буває так просто. Бач, Аполлону теж подобався Гіацинт. Він стверджував, що вони просто друзі. Може, так і було. Але одного разу я побачив їх разом, як вони грали у кільця...
— Та що ж це за кільця такі?
— Кільця?
— Гра з оцими обручами, — холодним голосом пояснив Ніко. — Як підківки.
— На зразок того, — промовив Фавоній. — Хай там як, мене охопили ревнощі. Замість того аби поговорити віч-на-віч та з’ясувати правду, я змінив напрямок вітру та послав важкий металевий обруч просто Гіацинту у голову і... що ж. — Вітряний бог зітхнув. — Коли Гіацинт помер, Аполлон перетворив його на квітку гіацинт. Не сумніваюсь, що Аполлон страшно б мені помстився, але Купідон запропонував мені захист. Я скоїв жахливе, але це кохання позбавило мене розуму. Він захистив мене, за умови, що я служитиму йому цілу вічність.
КУПІДОН.
Ім’я знову пролунало поміж руїнами.
— Мене кличуть. — Фавоній підвівся. — Ретельно обміркуй, що говоритимеш, Ніко ді Анжело. Купідону не можна брехати. Якщо дозволиш гніву взяти гору над собою... що ж, твоя доля буде навіть сумнішою за мою.
Джейсонів мозок наче знову перетворювався на вітер. Він не розумів, про що говорить Фавоній, чи чому Ніко такий збентежений але часу на роздуми бракувало. Вітряний бог зник у вирі червоного золота. Літнє повітря раптом стало важким. Земля здригнулась. Джейсон з Ніко здійняли мечі.
«Отже».
Голос пронісся повз вухо Джейсона, наче куля. Коли хлопець повернувся, то нікого не побачив.
«Ви прийшли за скіпетром».
Ніко стояв позаду. Уперше за весь час Джейсон був радий такому товариству.
— Купідоне, — крикнув Джейсон. — Де ви?
Голос розсміявся. Він безперечно не належав гарненькому янголятку. Він був низьким і потужним, та водночас загрозливим — наче поштовхи перед сильним землетрусом.
Купідон відповів там, де найменше очікували. Так само, як і кохання.
Щось влетіло у Джейсона й відкинуло його на протилежний бік вулиці. Він скотився сходами й рухнув на викопаний римський фундамент.