«Бідненький Ніко ді Анжело. — У голосі бога з’явилась нотка розчарування. — Ти сам то знаєш, чого бажаєш, щоб вирішувати, чого хочу я? Моя кохана Психея ризикувала всім заради кохання. Тільки так вона могла спокути свою недовіру. А ти... чим ти ризикував заради мене?»
— Я був у Тартарі й повернувся, — огризнувся Ніко. — Я не боюсь тебе.
«Боїшся, дуже боїшся. Зустрінься зі мною віч-на-віч. Будь чесним!»
Джейсон насилу підвівся.
Земля навколо Ніко почала рухатися. Трава зів’яла, а каміння потріскалось, наче під землею щось ворушилося, намагалося пробитись на поверхню.
— Віддай нам скіпетр Діоклетіана, — промовив Ніко. — У нас бракує часу на ігри.
«Ігри? — Купідон вдарив ще раз — і Ніко відлетів у гранітний п’єдестал. — Кохання — це не ігри! Не якісь там квіточки! Це тяжка робота — нескінченне завдання. Кохання вимагає від тебе всього, що маєш — особливо, правди. Тільки тоді на тебе чекає винагорода».
Джейсон підняв свій меч. Якщо цей тип — Кохання, то його, вочевидь, переоцінили. Інтерпретація Пайпер Джейсонові подобалася значно більше — делікатна, добра й вродлива. Афродіту хлопець розумів. А Купідон більше походив на нахабного бандита.
— Ніко, — покликав Джейсон, — чого цей тип хоче від тебе?
«Скажи йому, Ніко ді Анжело, — промовив Купідон. — Розкажи, який ти боягуз, як боїшся себе і власних почуттів. Розкажи, чому насправді втік з Табору Напівкровок, чому завжди на самоті».
Ніко випустив гортанний крик. Земля під його ногами розкололась і нагору поповзли скелети — мертві римляни з відсутніми руками, деформованими черепами, тріснутими ребрами та щелепами, що ледве тримались. Деякі були одягнені у рвані тоги. На інших висіли блискучі обладунки.
«Як завжди сховаєшся поміж мертвих?» — глузливо поцікавився Купідон.
Від сина Аїда ринули хвилі мороку. Коли вони дісталися Джейсона, той ледве не знепритомнів — його охопили ненависть, страх, сором...
У голові промайнули зображення. Він побачив Ніко і його сестру на засніженому стрімчаку в Мені, а також Персі Джексона, який захищав їх від мантікори. Меч Персі сяяв у темряві. Син Посейдона був першим напівбогом, якого Ніко побачив у дії.
Пізніше, у Таборі Напівкровок, Персі взяв Ніко за руку й пообіцяв, що захистить його сестру Б’янку. Ніко повірив. Він подивився у ті зелені, наче морська хвиля очі, й подумав: «Хіба він може підвести? Це справжній герой». Усе було так, наче улюблена гра Ніко — «Міфи і Магія» — стала реальністю.
Джейсон побачив ту мить, коли Персі повернувся і сказав Ніко, що Б’янка загинула. Ніко закричав і назвав Персі брехуном. Він почувався зрадженим, і все ж... коли напали кістяні воїни, він не дозволив їм нашкодити Персі. Ніко змусив землю поглинути скелетів, а потім утік — наляканий своїми силами і почуттями.
Джейсон побачив ще дюжину таких сцен очима Ніко... І тепер не міг поворухнутись чи бодай відкрити рота.
Тим часом римські скелети Ніко кинулись уперед і схопили щось невидиме. Бог почав відбиватись. Він відкидав мертвих геть, ламаючи їхні ребра та черепи, але скелети не відступали й чіплялися за його руки.
«Цікаво! — промовив Купідон. — То в тебе таки є сила?»
— Я залишив табір через кохання, — промовив Ніко. — Аннабет... вона...
«Досі ховаєшся, — перервав Купідон і розтрощив чергового скелета. — Немає в тебе сили».
— Ніко, — видавив із себе Джейсон. — Це нормально. Я розумію.
Ніко обернувся. Його обличчя охопили біль і страждання.
— Не розумієш. Ти не здатен зрозуміти.
«І тому ти тікаєш знову, — дорік Купідон. — Від друзів, від себе самого».
— У мене немає друзів! — закричав Ніко. — Я залишив табір, тому що я там чужий! Я завжди буду чужим!
Скелетони тепер тримали Купідона, але невидимий бог так зловісно розсміявся, що Джейсонові закортіло викликати ще одну блискавку. На жаль, він сумнівався, що йому дістане сил.
— Залиш його, Купідоне, — прохрипів Джейсон. — Це не...
Він осікся. Він хотів сказати, що це не Купідонова справа, але усвідомив, що це, власне, вона і є. Одна фраза, сказана Фавонієм, не полишала голови: «Це тебе шокує?»
Джейсон нарешті збагнув історію Психеї — чому смертна дівчина була так налякана. Чому вона ризикувала й порушувала заборону, аби подивитись на обличчя бога кохання, чому боялась, що він може виявитися чудовиськом.
Психея не помилялась. Купідон був чудовиськом. Кохання — найжорстокіше чудовисько з-поміж усіх.