Кожна хвилина в Дешті збільшувала ризик мутації.
Їх зустрів провідник і видав захисні костюми та маски. У них Ма провела наступні кілька днів. Пізніше вона зрозуміла, що фільтри та кисень у балонах лише частково затримували суєр. Він був повсюдним, а маски слугували тільки для того, щоб захищати обличчя від випадкових поглядів. Шоломи робили однаковими новоприбулих і вже змінених.
На Станції Території К їх зустрів асистент доктора Мамая — інший учень Зорга кулбаши Гавен Белокун. Він привітав їх кількома офіційними словами про вірність Двобогу та шлях Старшого Брата. А потім оглянув як нове майно — холодним відстороненим поглядом. Белокун зупинявся на кожному обличчі по кілька секунд. Іноді щось питав і йшов далі. Здебільшого на Станцію приїхали молоді науковці, волонтери, кандидати в Старші Брати, які сподівалися на швидку кар’єру після захопливої пригоди на Території монстрів. Ніхто не вірив, що не зможе повернутися. Белокун майже не помітив Ма. Зазирнув у карту, зупинився на позначці про фертильність і перейшов до іншого.
Мати Вітрів нагадувала мурашник, оточений колючим дротом. Периметр цілодобово охороняли. В окремих бараках жили науковці та обслуга. Осібно стояв Медичний відділ. Так називали приміщення, де тримали уражених. Вікна Станції виходили на окреслений, наче циркулем, слід у степу. І це була одна із загадок Дешту. Під час Спалахів Станція практично не зазнала руйнувань.
Натомість від Шейх-Елі, до якого було не більше фарсаха, лишилася купа каміння. А випалену ділянку вважали епіцентром Спалахів. Майже відразу місцеві почали її називати мукоеде ляїн ер — святою проклятою землею.
Ма почала працювати в лабораторії, де досліджували суєр, і там познайомилася з Анархією. Це була смішлива кругленька жіночка з ямочками на щоках. Вона співчутливо взяла Ма за руку, коли та розказала, як потрапила до Дешту. Чоловіка Анархії вбив кіммерицький опір через декілька тижнів після весілля, і вона, як і Ма, приїхала на Станцію, щоб ушанувати його пам’ять, хоча насправді — майже відразу зізналася Анархія ще тоді незнайомій Ма — зовсім за іншим. На материку ходили чутки, що на Території К відбуваються дива, і це стосується навіть безпліддя. Анархія теж мала жовту позначку біля оцінки фертильності, але наслухалася казок і прибула на Станцію, щоб стати матір’ю.
— Мій дід був із Кіммерику. Його виселили, коли кіммеринців визнали ворогами народу, але він тридцять років намагався повернутися додому. І повернувся! Його могила досі десь там, у Дешті. Так що в мене все вийде.
Головне — бажання. Тут усе можливе. І не смійся. Коли побачиш мутації, сама все зрозумієш, — говорила Анархія, заходячись дурнуватим гоготінням. При цьому питання, хто стане біологічним батьком її дитини, не мало значення.
— Він буде мій і покійного чоловіка, бо суєр може все, — упевнено сказала Анархія. — Дослідження уражених дає неймовірний шанс усьому людству. Тому вони дозволяють Белокуну робити це. — Анархія ледь помітно кивнула на бараки Медичного відділу, яким безпосередньо керував Гавен Белокун. При цьому її очі округлилися, як у людини, що мусить виправдовувати те, з чим не погоджується.
У Медичному досліджували мутованих, проводили експерименти над найхимернішими потворами; там же містився найцінніший проєкт Гавена Белокуна, якщо судити з кількості охорони, — Старші Брати, які першими вийшли зі Станції після Спалахів. Белокун відправив їх на пошуки Мамая до Шейх-Елі. Натомість загін потрапив під перший суєр. Ті, хто вижив, змінилися настільки, що їх не вдалося ідентифікувати. Останній факт збентежив Ма найдужче. Як це вони досі лишалися живими, перебували на Станції і при цьому вважалися зниклими безвісти? Але Анархія першою озвучила її підозри.
— Серед них може бути твій чоловік. Його ж тіла так і не знайшли. І ти казала, що під час Спалахів він був тут, на Станції. А всі, хто тут сховався, вижили. Лише ті, — очі Анархії по-змовницьки стрільнули в бік Медичного, — перетворилися на потвор.
У Ма перехопило горло. Вона чула про химерні мутації, але досі не бачила засолених, їй було страшно уявити, на що міг перетворитися Марко Дорош.
— Ти їх бачила?
— Ні, потрібен спеціальний дозвіл, — надула губки Анархія, наче Станція була її володіннями, а недоступні зони — персональною образою. — Але в мене з’явився один знайомий, і скоро ми про все дізнаємося.