«Черговий потенційний біологічний батько», — подумала Ма, але вголос не сказала. Якщо Анархія могла провести її в Медичний, то варто й далі грати роль найкращої подруги.
До її обов’язків входило стежити за здоров’ям працівників Станції.
Тижнями вона тільки те й робила, що брала аналізи, порівнювала їх із попередніми, намагаючись зрозуміти логіку дії суєру. У деяких Старших Братів, які пережили Спалахи, зміни так і не з’явилися. В інших виросли хвости, роги, ще одна пара вух чи додаткові очі, але на тому все й спинилося. Третина працівників померла від значно сильніших мутацій та раптових хвороб. Але це сталося в перший рік після Спалахів, тому залишилося поза межами досліджень Ма. Найбільше її дивували несподівані прояви. Ідеальні аналізи сьогодні — і перетворення половини тіла на камінь уже наступного дня. Такі випадки були рідкістю, а зміненого відразу забирали до Медичного. Інтрижка Анархії затягнулася. Ма стомилася чекати й відправила рапорт Белокуну з проханням дати їй дозвіл працювати з мутованими. А коли їй відмовили, повторила спробу і цього разу приклала до запиту своє перше дослідження про суєр. Це спрацювало, і Ма нарешті викликали до Белокуна.
Половину кабінету очільника Станції займали книги. Ма особливо вразили яскраві корінці дитячих. Тоді вона чи не вперше подумала, що на Станції мають бути діти, адже суєр не розбирав, кого вражати, і відчула, як спиною пробіг холодок.
Белокун жестом запропонував сісти. Його стіл був завалений паперами. У зошиті, що лежав зверху, вона впізнала свою дисертацію.
— Я готова стверджувати, що суєр — це нова елементарна частинка, — нетерпляче почала Ма, і дитячі книжки одразу вивітрилися з її голови.
Дослідження суєру стало приводом, щоб потрапити до Белокуна та до Медичного, але, як і завжди, Ма захопилася. — Для себе я називаю її фактором змінності. Найстабільніший прояв частинка має в структурі солі, що випала відразу після Спалахів. Місцеві називають її тузсуєр — сіллю землі — чи просто суєр. Ми можемо назвати частинку на честь наукового керівника Станції доктора Мамая?
За звуків цього імені обличчя Белокуна витягнулося. Він якось дивно подивився на Ма, а потім дістав із кишені колоду й зробив найменш нею очікуване — заходився розкладати карти, немов вона прийшла не до керівника Станції Старших Братів, а до дешевої ворожки з околиць імперії. Її колеги шепотілися, що Белокун змінився після зникнення доктора Мамая, і неодмінно додавали, що той був набагато, набагато химернішим.
— Частинка Мамая, гм? — з горла Белокуна вирвався хриплий смішок. Він відсунувся від столу, щоб їй було краще видно. — Як думаєте, що тут?
Те, що вона прийняла за гральні карти, виявилося дитячими малюнками.
На першому був зображений схематичний чоловічок, від його кінцівок розходилися промені. На другій карті степом тікала жінка, за її спиною у вогнищі згорали будинки. На третій — здіймався стовп пилової бурі, а з нього, наче з центрифуги, визирали спотворені обличчя людей. Але найбільше Ма вразила остання. На чорному тлі біліли дві постаті — чоловік і хлопчик. Вони тримали одне серце на двох, а темрявою був демон, що намагався поглинути обох. — Я чула, що такі зображення знаходять по всьому Дешту. — Ма показала на першу карту з чоловічком і зраділа, що її голос не тремтить. — Місцеві вірять, що Спалахи вчинив Бог Спалахів.
— Кожен хороший бог колись був людиною, — кивнув Белокун, наче не тільки погоджувався з потворами, але й точно знав, кого вони мали на думці. — Ці карти намалював доктор Мамай. Він міг бачити майбутнє. Точніше, не так.
Мамай казав, що різниця між минулим, теперішнім і майбутнім лише стійка ілюзія. Що вони лише точки на безкінечному полотні часу. Розумієте, про що він?
Ма невпевнено кивнула.
— Минуле, теперішнє й майбутнє існують одночасно? — а потім, бажаючи вразити знаннями, додала: — Теорія Брекфорда Скоу, я згадувала про неї у своїй дисертації. Наскільки пам’ятаю, доктор Мамай був прихильником Скоу.
— Так. Тільки Мамай, — Белокун набрав у легені повітря і наступне слово проказав по складах, наче дитині: — буквально бачив одночасно минуле, теперішнє й майбутнє. І намалював ці картинки, щоб зафіксувати точки й не плутатися. Хоча, як на мене, тільки дужче все заплутав. Оце, — Белокун і собі показав на карту з чоловічком, — він намалював задовго до свого зникнення. Не знаю, як зображення потрапило в Дешт, але тепер усі вважають, що це мить Спалахів, а на малюнку — Бог Спалахів.
— Доктор Мамай передбачив Спалахи? Він знав, що вони стануться? — Щоки Ма залило багрянцем.