— Ти ж була в моїй голові. Я не брешу. — Ма проковтнула гірку слину й сіла рівніше.
Сьогодні вона була без пут. Спільний біль кує довіру. Вони обидві знали, що з Матері Вітрів неможливо втекти. Голова дзвеніла від спогадів. Тітка Валька мала рацію щодо мемобомби. Спогади очистили її тіло. Рани почали гоїтися, а біль став меншим. Навіть вирости на лопатках майже перестали турбувати.
Ма хотілося залишитися на самоті, осмислити згадане. Але Сфена не давала. Щодня вона змушувала її копирсатися в пам’яті. І щоразу спогад дещо відрізнявся від попереднього.
Сфена передала бакасу Руф, закотила рукав і вколола приготований розчин із суєром, щоб відновити його кількість в організмі після контакту з жабою.
Потім гучно видихнула й упала на ліжко поруч із Ма. Від неї пахло юшаном і потом, жорсткі дреди залоскотали щоку. Гаряче дихання обпікало шию. Сфена майже торкалася її губами.
— Я хотіла б вірити у твій сьогоднішній спогад, бо в ньому ти Іфігенія Кіммерицька — авторка крутезної роботи про Дешт. Я вивчала її на материку. За нею навіть написано кілька дисертацій. У нас на курсі мало хто вірив, що Іфігенія — жінка. Так, пікантний псевдонім. Не уявляєш, як би мені хотілося, щоб нею насправді була ти, — останні слова Сфена видихнула Ма у вухо.
— Я і є Іфігенія Кіммерицька, чому ти сумніваєшся? — усміхнулася Ма, наче втягувала її в гру.
— Я вірю, що ти в це віриш. Той, хто торкається жаби, відчуває думки носія манкура. У цьому магія бакас і манкурів. Зламати цей процес неможливо.
«Тільки він двосторонній, — подумала Ма. — Той, у чиєму тілі манкур, теж відчуває міркування людини, що торкається бакаси. Усе в Дешті пов’язує суєр. Це те, чого Старші Брати ніяк не можуть зрозуміти».
Сфена за допомогою якихось препаратів намагалася закрити свій розум від Ма. Залишилися самі відчуття, уривки емоцій. Сфена ставила запитання, а манкур вгризався в пам’ять. Рятувало тільки те, що тривалий контакт становив загрозу й для самої Сфени.
Ма відчувала, що рудоволосій є що приховувати. Один із секретів майже вдалося підгледіти. А око лікаря визначило проблему. Тітка Валька сказала б, що суєр не любить Сфену. Він не просто її вбивав, а робив це в найгидотніший спосіб — через банальну людську пухлину. Сфені бракувало часу, вона відчайдушно хотіла отримати відповіді, знайти ліки від хвороби, але найбільше — і це дивувало Ма — довести, що вона здатна це зробити. То була битва не з часом, а із самою собою й тими, хто сумнівався в її амбіціях.
— Ти сама сказала, що бакаси — експериментальне знаряддя. Не всьому, що ти бачиш крізь доторк, можна вірити. Бакаса тобою живиться — це її головна задача. Подивися на Белокуна, Сфено. Він на межі. Бакаса Талавіра хвора й впливає на нього. Зрештою, вона зжере мозок очільника Станції. Я знаю більше, ніж тобі здається. Наприклад, я можу вдосконалити ритуал тогірек Діви й створити для тебе не бачену до того мережу Зіниць. Ти єдина знатимеш, що відбувається в кожному куточку Дешту. Не забувай, я — Іфігенія Кіммерицька.
— Ма подивилася Сфені просто в очі, сподіваючись, що та не прочитає її справжніх думок.
Ма ніколи не вірила в тогірек Діви, вважала його наркотичним трансом. Те, що Сфена налагодила контакт із Тіткою Валькою, — лише вибрик Дешту, випадковість, повторити це неможливо.
— Що ти мені пропонуєш, Ма? — Зіниці Сфени розширилися, яскраво-червоні губи розтулилися. — Змінити владу на Станції Вітрів? Я стану головною, а ти — моїм Мамаєм? Чи ким? — Сфена не кліпала.
Ма побачила своє відображення у світлих очах жінки. Кілька ударів серця вона вірила, що їй майже вдалося переконати Сфену захопити владу на Матері Вітрів, а потім Перша Зіниця сіла рівніше. Вона заслабла від постійного контакту з бакасою, тож їй довелося схопитися за стіну, щоб не втратити рівновагу. На Ма вона вже не дивилася.
— Чорна бакаса свідчить про те, що з Талавіром не все добре. Він симпатичний, хіба ж ні? Не дивно, що ти за нього переживаєш. — Сфена підморгнула Руфі, заклала руки так, як це робив Белокун, і пройшла кілька кроків кімнатою. — Правильне тіло, такі знайомі риси. Обличчя обожнюваного тобою Мамая, якби він народився здоровим. Велика спокуса. Як і твої слова, Ма.
Голос Сфени став холодним. Натомість щоки Ма наче торкнувся вогонь.
Під час допитів Перша Зіниця розпитувала про Талавіра, а вона не змогла приховати почуття, які в ній викликав Повноважний.