— Поганий, — промимрила Евге, тикаючи в баюру дрючком. А потім присіла й наблизила до блискучої гладіні руку. Суєрні пагони, що потягнулися від пальців, пронизали рідину. Вона замерехтіла й вкрилася брижами. На поверхню з булькотом спливли блискучі ґудзики. Такі на Матері Вітрів носив лише один чоловік. Ніязі здивовано закрутив головою, наче він один не міг зрозуміти, що відбувається.
— Це Белокун? — запитала Чорна Корова, роздивляючись «живе м’ясо».
— Поганий, за дітей, — кинула Евге й витерла руки. Від баюри піднявся сморід гнилого м’яса.
— Кому ж я віддам це? — Чорна Корова вчепилася в тумар, наче в Забувайка. Багато тижнів вона трималася за ідею віддати тумар Белокуну. Це був її останній зв’язок із батьком. Марко Дорош давно помер. Його наказ був лише сном, у який вірила тільки Чорна Корова. Але вона вірила. І це для Бекира було найголовніше. Друг може помилятися, але на те й дружба, щоб підтримувати навіть у помилці. Бекир судомно проковтнув гірку слину. Уперше він не знав, що робити, як допомогти Чорній Корові.
— Ми знайшли Белокуна. Це ж головне? Може, час відкрити тумар?
Чорна Корова провела пальцями по волоссю, потім одним порухом розірвала шнурівку й розламала трикутник. З тумара випав напівпрозорий аркуш із майже вицвілими написами.
— Це схоже на уривок із газети чи агітки, я не пам’ятаю правильне слово.
— Ніязі першим подивився на шматочок паперу й передав його Бекиру. — Можеш прочитати?
— Я бачив такі букви в юрті Азіза-баби, але це давня мова. Нею говорили на материку до війни й до Спалахів. — Бекир показав папірець Евге, але мала лише похитала головою. — Я знаю, хто може допомогти.
Очі Чорної Корови світилися такою надією, що він тільки зітхнув.
— Нам доведеться прорватися до Азіза-баби.
Талавір. І коло замкнулося
— Ти хочеш сказати, старий, що в цьому засоленому джадал із пророцтва?
Той, що знищить світ? І тому ми маємо його вбити? — гнівно запитала Гікія, показуючи на Талавіра. Вона єдина залишилася стояти. Інші розсілися довкола Азіза-баби й тепер крутили головами, щоб не потрапити під нервовий спис королеви амазонок.
— Це правда? — запитала Ма в Талавіра. Зі складеними за спиною крилами вона нагадувала насуплену гірську орлицю. Усі очі прикипіли до нього, наче після падіння Матері Вітрів він був найбільшою загрозою для Дешту.
Талавір не хотів, щоб Ма саме так дізналася про духів у його тілі, але тепер було пізно. — Не тільки джадал. У моїй голові два духи. Кровожерливу відьму Амагу я підчепив на кургані Кара-Меркит, інший називає себе Таргом. Він приєднався до нашої милої компанії після того, як я зайшов до будинку Сєрова.
— І ти що, весь час чув їхні голоси?
Талавір не зрозумів, чого більше було в інтонаціях Ма — співчуття чи недовіри.
— Тільки Амагу. Але після того, як упала Мати Вітрів, і вона нарешті замовкла. — Талавір подумав, що не може пригадати, коли востаннє чув скрипучий голос відьми. Точно до того, як вони із Чорною Коровою всілися на Сімурга. Можливо, духи його залишили? Ця думка була наївною, але, сидячи поряд із Ма, він так хотів вірити в щасливий фінал.
— Вони досі там, — зруйнував усі його мрії Азіз-баба. Вузлуватим пальцем він показав на голову Талавіра. — Я думав, Албасти тебе від них звільнить.
Сам старий відправив по нього Гуль, що зрештою і вивела на Албасти. Але звідки Азіз-баба міг знати, що йому знадобиться саме до неї? Про це Талавіру сказала Амага в темній кімнаті його свідомості. Талавір із подивом розвернувся до старого. А той, мов нічого й не було, стенув худими плечима.
— Я чильтани. Іноді бачу те, що має статися. Звісно, не так, як мій учитель, нехай благословить його Бог Спалахів і змішає прах зі своїм сім’ям — благословенним суєром, нехай оточить гуріями в солодкому джанаті…
— Тоді ти мав знати ціну звільнення від духів, — обірвав Азіза-бабу Талавір. Він не знав, що й думати. Старійшина називав себе вчителем, любив дітей і при тому вирішив порятувати Талавіра шляхом передачі духів іншій дитині.— Про що він? — запитала Ма в старого. Однак Азіз-баба й не збирався відповідати, лише втягнув нову порцію дихальної суміші й закашлявся так, що одній із невісток довелося стукнути його в груди.