У дверях з’явилося бліде обличчя Белокуна. Він наказав викликати охорону. Ханум залишилася стояти над дитиною. Вона щось шепотіла. На свій подив, Сфена впізнала літанію з обряду Діви, яку записала Іфігенія Кіммерицька.
У коридорах з’явилися інші люди, Белокун елегантним жестом відкинув волосся і привітно кивнув Сфені, наче зрадів її появі.
— Дуже-дуже цікавий екземпляр.
— Ви кололи їй суєр?
— У неї цікава здатність до засвоєння. Може накопичувати суєр, а потім віддавати іншим. Діє наче стовідсоткова суєрна буря. Її доторк призводить до миттєвих мутацій. Ходімо, поки тут усе приберуть, — сказав Белокун так, наче Ліза завжди була лише порцеляновим сміттям. «Зі своїми дурними експериментами він залишиться без персоналу», — подумала Сфена. Замість того, щоб іти у свій кабінет чи на місток, Белокун завів її до афізи, у якій вона кілька днів тому викрила Талавіра.
— Що там в Ак-Шеїх? Ви отримали розвіддані? — Очільник Станції понишпорив по полицях.
— Мені не вистачає Зіниць. Щойно розбилася одна з них. Без Зіниць я не можу забезпечити нормальний зв’язок. Але кілька хвилин тому інформатор повідомив, що Талавір пережив напад у Дешті, на старовинному кургані. І якусь маячню про те, що тепер його напевно забере джадал. Точніше не поясню.
Агента було ледь чутно.
Белокун слухав у пів вуха. Сфену це не здивувало: вона знала про зв’язок між очільником Матері Вітрів і Талавіром. Белокун у будь-яку мить міг торкнутися бакаси й зазирнути в думки відісланого Старшого Брата, краще за будь-кого дізнатися, що з ним там відбувається.
Гавен Белокун нарешті знайшов, що шукав. Він акуратно зняв з полиці й передав Сфені важку коробку. У тій щось заворушилося, і Сфена ледь її не випустила.
— Обережно! — Белокун висмикнув у неї пакунок і відкрив кришку. На його обличчі заграла дивна посмішка. — Вірю у твій талант встановлювати зв’язок.
Сфена проковтнула гірку слину. Невже він натякає на звіт Язику?
Белокун витяг із коробки банку з бакасою. Сфена відсахнулася. Ось що він задумав. Белокун хоче, щоб вона торкнулася бакаси і зв’язалася з манкуром Талавіра, щоб бакаса витягла суєр із неї, а не з нього.
— Засовуй руку.
Сфена подумала про ритуал. Сьогодні вона вже куштувала суєр. Тепер жаба забере свою порцію. Може, це врівноважить суєр у тілі, і вона уникне додаткових змін, а може, і навпаки. Сфена засукала рукав і торкнулася слизької шкіри. — Ай! — скрикнула вона й спробувала витягтируку. Щось було нетак. До того вона вже раз торкалася бакаси. Ефект був блискавичним, наче переносишся в інше тіло, бачиш чужими очима, відчуваєш чужі емоції. Цього разу її руку пронизав біль. Белокун міцно натиснув на її передпліччя. Жаба в банці прокинулася й щелепами вчепилася в зап’ясток жінки. Спершу Сфені здалося, що жаба висмоктує її кров, але потім вона побачила, як під шкірою щось рухається.
— Стій спокійно і слухай, ти ж за цим сюди прийшла? Винюхувати?
Очі Сфени розширилися від здивування та болю.
— Невже ти думала, що я не дізнаюся про твою маленьку подвійну гру?
Белокун послабив хватку.
— Ви запустили мені манкур! — Вона не могла в це повірити. Шкіра на руці палала. Краї рани були наче зашиті, а під шкірою вгадувалося ворушіння.
— Ага. — Белокун посміхнувся й обережно потер спинку жаби, намацав якусь точку й сильно натиснув пальцем. — Ти думала: Белокун збожеволів?
Дасть якійсь вискочці з материка, дочці ворога народу, себе обіграти? Втрачає контроль над Станцією? Насправді я його тільки встановлюю. — Ніготь занурився в слизьку плоть. Сфена відчула, як електричний сигнал пронизав її руку. Манкур почав прогризати ходи під шкірою, а Белокун через доторк до жаби отримав контроль над її тілом. Біль дістався горла, жінка з подивом і жахом усвідомила, що не може кричати. Вона кілька разів, як риба, розтулила й стулила рота, але звуку не було.