Талавір обернувся і побачив дуже дивну засолену.
Жінка мала синювату шкіру, гострі, наче заточені зуби й мигдалеподібні фіолетові очі. З белькотіння жінки він зрозумів головне: Рябов хотів зайти до будинку Сєрова.
— Ти Гуль з аіле Азіза-баби?
— Гуль, — кивнула вона. — Шейтан сказав, ти шукати.
Талавір озирнувся на Кебапа.
— Де ми можемо поговорити, Гуль?
Двір Азіза-баби нагадував окреме селище всередині Ак-Шеїх. Найбільша юрта в центрі належала голові аіле, праворуч були помешкання його синів.
Ліворуч — дружин. У кожній, як уже знав Талавір, був власний підвал чи сховок, де можна було перечекати бурю.
По центру аіле був земляний погріб. У таких до Спалахів зберігали продукти. Але цей слугував для іншого. Ручка на ляді була густо обплетена кольоровими нитками з нанизаними на них мушлями та дрібними кістками.
Пагорб був усіяний «ловцями вітру» та кістяними прикрасами. Талавір подумав, що це чергове безглузде святилище. Але не встиг розпитати Гуль. На нього вилетів копек і закружляв навколо, прагнучи вчепитися в ногу. Будовою тварина нагадувала собак, що жили в Кіммерику до Спалахів. Шкіру копека вкривала тонка, ледь помітна луска. З тонкого горла виривалися писк і подоба гавкоту, а на шиї ворушилися щілини жабер.
— Фена! Фу! Ая-я! — Гуль оскалилася в бік копека.
Тварина злякано заскавучала й сховалася в найближчу шпарину. Гуль потягнула Талавіра повз погріб-святилище й відкинула запинало над дверима невеликої юрти.
Разом із тканиною прохід затуляла завіса з намистин. Це були мушлі, камінці, бите скло та шматочки пластику, акуратно нанизані на шворки з жил артроплеври. Стіни юрти вкривали вигорілі килими, поверх них висіли вицвілі фотографії дітей. Кілька групових. Їх єднала постать старого кіммеринця в центрі. Судячи з одягу та стану кольорів, вони були зняті в різні роки, але, на подив Талавіра, старий усюди був однаковим: дрібне висохле обличчя, круглі окуляри, тюбетейка на маківці й довга люлька, затиснута в зубах.
— Азіз-баба, — сказала Гуль, показуючи на старого. — Учні. Любить дітей.
До Спалахів місцеві часто самі приводили дітей до шкіл доктора Зорга.
Талавір згадав малюнки на стінах у Белокуна. Мамай був з Ак-Шеїх. Його мав привести до Зорга місцевий рекрутер. Під час війни такі рекрутери першими зазнали гніву кіммеринців як зрадники та колаборанти. Але ж Азіз-баба пережив війну. Невже в Дешті просто не можна любити дітей? І водночас Талавір постановив собі розпитати старого.
Жінка показала на матрац, сама заходилася розпалювати маленьку залізну піч — собу. Поставила на плаский дах мідний чайник, обережно, наче дорогоцінність, налила води й вкинула якесь зілля. За мить повітря запахло полином та кермеком.
― Ти його невістка чи… дружина?
— Ні! — пирснула Гуль. Бузкові очі весело блиснули. — Гуль знайшли в Дешті. Азіз-баба взяти до себе. Хороший.
Гуль підсунула низенького столика, поставила дві маленькі чашки й розлила чай. Вона наче танцювала. Кожну піалу піднімала так, аби продемонструвати довгі чотирифалангові пальці та тонкі зап’ястки. Навколо обличчя і тонкої шиї маленькими змійками здіймалися сотні косичок. А коли вона нахилялася, то випинала груди й вигинала стан. Гуль мала на диво спокусливу фігуру.
— Ти сказала, що Рябов хотів зайти до будинку Сєрова. Звідки знаєш? — Талавір відпив із чашки. Язик обпік солоно-гіркий смак.
— Він казати. Я їжу носити. Варену бору, солонець, янтих, раз м’ясо. — Дівчина облизалася.
— Ви багато говорили?
— Ні. — Гуль витріщила очі й постукала себе по голові. — Він бум-бум.
Говорити ще менше за мене.
Талавір знову подумав про те, як Рябов опинився в Дешті. Судячи з усього, був ще більш зламаним Братом, ніж він.
— І все одно я відчуваю, що ви були приятелями, — усміхнувся Талавір і знову покуштував чай. — Скажи, у ніч перед смертю він збирався до того будинку?
— Гуль не знати! Але бути глупим вийти в ніч світіння Йилдиз.
— Що це за ніч така? — здивувався Талавір. Він відчував, що ще трохи — і місцеві вірування доведуть його до сказу.
— Ніч, коли з будинку Гєри виходить джадал. Усі знати. Лише ти не знати, — зареготала Гуль.
— Тієї ночі була буря?
— Ні! Ти зовсім тук-тук. Ніч світіння Йилдиз є — бурі немає.
Отже, Гєра Сєров збрехав про бурю і змусив підтвердити Ма. Про що ще не сказав офіційний бей Ак-Шеїх? Талавір згадав рух за вікном у будинку з деревом. Що саме тут шукав Рябов? І що чи кого має знайти він, Талавір?