— Вас привів Бог Спалахів, я хотів дізнатися його волю.
— І Бог Спалахів вам наказав його вбити?
Спека й пісня наче розбудили манкура. Він знову запульсував, а шепіт відступив.
— Його вбив джадал, — з легкою посмішкою, наче нерозумному учневі, відказав Азіз-баба, а потім із цікавістю подивився в обличчя Талавіра. — У твоїй голові паразит.
«Наче я не знаю», — подумав Талавір. Манкур засвербів, але він стримався і не торкнувся лоба. Якби манкур був і в М-14, то його б не вдалося так просто вбити. Белокун би не дозволив.
— Я кажу не про цю гидоту, — Азіз-баба показав на манкур, — а про те, що ти підчепив на кургані.
Тепер прийшов час Талавіра витріщатися.
— Ви про що?
— Про те, що не дозволить тобі залишитися в Ак-Шеїх, — з ледь помітним сумом відповів старий.
Талавіру захотілося здерти з нього окуляри й подивитися в очі. Може, хоча б так він наблизиться до розуміння цієї маячні. Натомість Талавір розклав колоду Мамая, навмисно першою поклавши карту із зображенням будинку Сєрова, і запитав:
— Ви впізнаєте ці малюнки?
— Я знаю, про що ти, Повноважний. Це малюнки Бога Спалахів, коли він іще був Мамаєм. Навіть крізь них я відчуваю силу.
— Ви хочете сказати, що Мамай став Богом Спалахів?
— Або завжди був, — кивнув старий.
— Ви ж розумієте, що Мамай був лише науковим керівником Станції Старших Братів? Немає доказів, що він причетний до Спалахів.
— Докази — сіль у воді віри.
«Фанатик», — подумав Талавір. Правильно казали на Матері: найгірше, коли суєр розплавляє мозок.
— Ви все життя провели в Ак-Шеїх. Мамай приїздив сюди до чи… — Талавір витримав паузу, — після Спалахів?
— До — ні, — хитро примружився старий.
— А після?
Манкур наче вп’явся в череп. Белокун підслуховував. А шепіт відступив, наче той, кому він належав, відійшов у дальню кімнату.
— А після він став Богом. А Бог усюди й ніде, — розвів руками старий.
— То як ви можете пояснити, що людина, яка, за вашими словами, ніколи тут не жила, зобразила Ак-Шеїх і дім Сєрова точно такими, якими вони є в реальності? — почав втрачати терпець Талавір.
Азіз-баба здійняв руки догори й усміхнувся, наче промовляючи:
«Недаремно ж Мамай став Богом». Талавіру схотілося його струсонути. Він що, знущається?
— Хто такий джадал? Кого Сєров ховає у своєму будинку?
Манкур запульсував із подвійною силою. Белокун шалено бажав почути відповідь. Його емоції були такими сильними, що майже заступали прагнення Талавіра дізнатися, як і чому помер Рябов. Белокун підштовхував до іншого запитання.
Якщо Мамай використав Спалахи для втечі, то прагнув опинитися в селищі, у якому народився. Половина карт із його колоди присвячена саме Ак-Шеїх. Про здібності Мамая ходили легенди, він міг із легкістю переконати старого, що внаслідок Спалахів перетворився на надлюдину. Азіз-баба фанатично в це увірував і надав притулок Мамаю. Що, як Рябов натрапив на чужу таємницю? Стежив за будинком Сєрова, побачив того, кого не мав бачити, і поплатився за це життям.
— У будинку з потворним деревом Мамай? — уже зовсім тихо спитав Талавір. — Ви не уявляєте його могутності, він може загрожувати всьому Ак-Шеїх…
Талавір очікував, що Азіз-баба буде заперечувати, але старий лише сумно зітхнув.
— Той, хто ховається в тому будинку, загрожує всьому Кіммерику, а може, і світу. Ти метикуватий. Рябов так і не зміг поставити це запитання, хоч, я певен, він теж шукав Мамая. Але ти ж прийшов не за цим? Азіз-баба бачить у твоїх очах інше питання.
Натомість Талавір побачив у чорних непроникних лінзах свої відображення. Старійшина наче зазирнув йому в голову.
— Ти прийшов по Рябова.
«По Мамая», — напосідався Белокун.
— Я прийшов з’ясувати, що сталося з М-14. — Долаючи опір манкура, повільно проскреготав зубами Талавір. — А тепер думаю, що той загинув через чужі секрети.
— М-14. Так називався Рябов? У тебе теж був якийсь номер?
Питання Азіза-баби спантеличили. У шафі, де він знайшов картку Рябова, лежали справи тих, хто потрапив під перший суєр. Тільки тепер Талавір зрозумів, що він побачив інформацію про Рябова, але не став шукати про себе. І він не мав переконливої відповіді, чому вчинив саме так. Він же хотів дізнатися, ким був до Спалахів. А може, найважливішим для Талавіра завжди було бажання зрозуміти, що сталося в Шейх-Елі?
— Кожен із того загону мав номер, що починався з «М». Нас відправили шукати доктора Мамая, тож усе логічно, — більше собі, ніж старому, пояснив Талавір. Але нічого логічного в тому не було. Старші Брати мали кодові імена, псевдо, але для цього використовували слова. Цифри — лише для піддослідних.