За ним стала дівчинка.
— Візьміть! — закричала Чорна Корова й подала Талавіру великого зігнутого півмісяцем ножа.
Одним ударом Талавір перерубав корінь. З обрубка полилася темна густа рідина. Штанина на нозі хлопчика була роздерта. Шкіру заливала кров. Чорна Корова та Ніязі відтягли його подалі від вогню і тріщини. Їх оточили закутані й кудись повели. За спиною Талавіра затріщало. Бік юрти почав завалюватися.
Опорні жердини захиталися.
— Там дочки Тітки Вальки! — схлипнула одна із закутаних.
Біля юрти стояла відьма. Вона скидалася на величезну глиняну статую. В очах застиг жах, а обидва роти роззявилися. З нижнього виповз довгий синій язик. Вона дивилася на вхід і не могла зрушити з місця.
Над головою Талавіра просвистів джгут і боляче вдарив по спині. Запинало прогнулося. Одна з опорних жердин почала падати в бік Тітки Вальки. Якщо не втримати стіни, дах завалиться в тріщину й поховає всіх, хто залишився всередині. Талавір підстрибнув, схопився за край мотузка й потяг на себе.
Долоні запекли.
— Тримай! Тримай, кому кажу! — закричав він відьмі.
Тітка Валька злякано обернулася, перехопила його погляд і наче прокинулася. Випростала велику руку й зловила іншу мотузку. Їх двох було замало, щоб стримати юрту від падіння.
«Тікай, ідіоте! — його думками заговорив манкур. — Це лише потвори. Їм же буде краще, якщо загинуть». На якусь мить Талавір навіть хотів послухатися.
З темряви вискочив мулоголовий. Зупинився й витріщився на пожежу.
— Аслане! — прохрипів Талавір. Дим забивав легені. — Сюди!
Онук Азіза-баби закрутив головою. Нарешті побачив Талавіра.
Талавір уже не міг кричати, але лють у його очах змусила Аслана подолати страх. Повноважний передав йому мотузку, зірвав із пояса відьми боклагу з водою й полив собі на голову. В Аслана від здивування відвисла щелепа від такого нахабного поводження з дорогоцінною рідиною. Він не встиг зреагувати, коли Талавір так само вчинив і з його водою, затулив обличчя рукою й кинувся в юрту. Манкур, наче безкінечна мігрень, наказував повертатися: «Вони потвори.
Такі самі, яких ти вбивав у Шейх-Елі. Вони вже мертві, і ти помреш!» Талавір точно не знав, кому саме належали ці думки: Белокуну чи йому.
За димом і сльозами нічого не було видно. Горіло всюди, але тиндик — кругла дуга, що тримала дах, — залишалася цілою. Ззовні купол тягнули Тітка Валька та Аслан. Талавір обійшов тріщину.
— Няв! — нарешті почулося від стіни.
Талавір кинувся на звук, відчув запах смаженого м’яса й тихе нявкання з-під килима. Сюди вогонь іще не дістав. Талавір відкинув важке покриття й побачив трьох жінок, що обійнялися довкола кошика. Їхні обличчя були відкриті.
Навіть крізь дим Талавір побачив зашиті очі й роти.
— Я прийшов вас забрати. Ходімо.
Сестри повернули голови на звук. І Талавір уперше усвідомив завдання — він мав витягти з полум’я трьох дорослих жінок із зашитими очима — ще й так, щоб не зашкодити огидному коту. Юрта завищала, наче людина в передсмертній агонії. Талавір озирнувся й побачив пагін, що видерся з тріщини.
— Я тобі так сподобався, що навіть вогонь не бере? — просичав Талавір і потяг одну із сестер за руку.
Тиндик луснув. Юрта розкрилася, як бутон, і розпалася на дві частини.
Талавір обійняв трьох сестер за плечі й кинувся в інший бік. На голову щось посипалося. Балка боляче вдарила по карку, за комір впали гарячі жаринки. Ноги заплуталися в матерчатій стіні. Їх огорнуло запинало, і вони повалилися на підлогу. Усі спроби вилізти з кокона тільки сплутували руки. Кіт випустив кігті і несамовито нявчав. І вже коли Талавір подумав, що їм судилося згоріти заживо, відчув, що їх тягнуть. За мить побачив обличчя Тітки Вальки. Вона обережно, як дитину, витягла кота, якого тримав Талавір, потім підняла дочок. Талавір сів.
Сестри були цілі й навіть не попечені.
У горлі дерло. Манкур вібрував. Долоні пекли, а тіло налилося свинцем.
До нього наблизилося велике кругле обличчя Тітки Вальки. У світлі полум’я здавалося, що це місяць вийшов із-за хмар. Струмки поту, зафарбовані кною, нагадували криваві патьоки. Там, де шкіра позбулася кольору, виднілися червоні виразки та готові луснути пухирі. Відьма важко дихала. Підборіддя тряслися, а з другого рота стікала слина. Вона глянула на дочок, потім на чоловіка й нарешті розтулила губи: