9 Кілік (гр. κύλιξ, — кубок, чаша) — давньогрецька широка посудина, найуживаніший різновид посудини для пиття води. Кілік мав легку коротку ніжку (або зовсім її не мав), більш-менш плаский корпус і пару ручок.
10 Легендарні племена, що мешкали на території сучасного Криму у ІІ ст.
до н. е.
Ма. Мати і донька
Ма залишила Талавіра спати, а сама вискочила з погреба — святилища Діви. Уже почало світати. Її мучили почуття провини й тривога за сина. Суєрна буря закінчилася задовго до того, як вона вирушила на його пошуки. Сліди нічного божевілля були всюди.
На місці юрти Фат тепер стояла величезна гарба, запряжена двома десятками волів, від яких лишилися самі кістяки. На голові кожного між ратицями стриміла гостроконечна шапка з червоною зіркою. Така сама зірка прикрашала вхід до гарби.
Ці зміни викликали в уяві Ма жахливі картинки: Бекир прикутий до ліжка, а його тіло вкривають потворні мутації.
Замість юрти Лєнури з’явилося акуратне коло з каміння, а впритул до помешкання Аслана виріс курган. Можна було тільки здогадуватися, що в ньому оселилося. Востаннє така буря лютувала відразу після її приходу в Ак-Шеїх.
Тітка Валька сказала б, що це Дешт хоче щось їм розповісти. А Ма думала, що це природа прагне добити тих, хто так із нею повівся.
Юрта Азіза-баби стояла на місці. Під нею було одне з найбільших бомбосховищ, воно могло витримати майже всі бурі. І дітей мали б сховати саме там. Азіз-баба завжди опікувався дітьми, байдуже, з якої аіле вони були. Ма подумала про слова Талавіра, що старійшина міг бути рекрутером. Йому вона не виказала здивування, але сама про це ніколи не замислювалася. У кожного в Ак-Шеїх були свої таємниці, свої секрети виживання. І не їй судити Азіза-бабу.
Хоча від думки, що Бекир десь поряд зі старим, який нехай і до Спалахів, але міг постачати Старшим Братам дітей, їй уперше стало моторошно. Добре, що їй удалося отримати кров. Ма поправила шлейку сумки й уже приготувалася зайти до юрти Азіза-баби, коли побачила коня. Він намагався видерти з-під каміння засушену рослину. Тільки одна людина в Ак-Шеїх володіла конем. І це була Скіф’янка. Отже, і Саша Бідний неподалік. Ма зітхнула й зайшла до юрти.
— Де мій син? — з порога запитала Ма.
Юрта зустріла тишею, затхлим повітрям і пилом важких килимів. У дальньому кутку юрти почувся кашель. Ма відсунула завісу й побачила Азіза-бабу. Маленький старий майже губився між подушками. Його видавало хрипіння.
Він гучно втягував дихальну суміш і так само голосно видихав. Легені булькали та скрипіли. Ма подумала, що легенди про Азіза-бабу правдиві. Він і справді живе занадто довго. І тільки Богу Спалахів відомо чому. Поряд зі схрещеними на грудях руками стояла Скіф’янка. Синє татуювання, наче живе, бігало під її шкірою.
— Ти саме вчасно, Ма, — проскрипів старий. — Дивися, що принесла Скіф’янка.
Ма здивовано звела очі. Біля її ніг впало гігантське пташеня з двома головами. Гострі, як леза, дзьоби ще не позбулися жовтизни. Сині повіки прикривали закочені білки. На лапі бовталася бирка з емблемою Старших Братів.
Вона відчула, як у грудях боляче стиснуло, і буцнула тіло, щоб краще роздивитися потвору.
— Послід Птерокса Мато Дуковача? Йому лише кілька днів. Що робити Птероксу так близько від Ак-Шеїх? — У Ма від тривоги запульсувало в скронях.
— Буря їх затримала, але ненадовго. Скоро штурмовики Матері Вітрів будуть тут. — Азіз-баба видихнув синювату пару. — Скіф’янка каже, на чолі сам сивочолий.
Горло Ма стисло від страху. Наче кошмар, що приходив у сни кожного дня впродовж років, нарешті ввірвався в реальність. Це не могло бути правдою.
Тринадцять років Старші Брати не торкалися цього місця. І от спершу помер Рябов, потім прийшов Талавір, а тепер летить сам Белокун, немов дізнався, що й вони з Бекиром тут.
Очі Ма забігали. Погляд зупинився на картинці, що стояла на столику біля ліжка старого. З фотографічною точністю Кам’яне Дитя зобразила Бекира та Азіза-бабу. Раніше Ма не помічала цього малюнка. Вона знову згадала слова Талавіра. Чи була цікавість Азіза-баби до Бекира лише бажанням навчати гарного учня? Чи старий переслідував іншу мету?
— Де мій син? — знову повторила вона.
— Я допоміг твоєму Бекиру народитися, — наче прочитав її думки старий, — і вижити після народження. Для таких, як він, це складно. Колись я вже приймав незвичне дитя. Щоправда потім віддав у погані руки. Але я думав, що так його рятую. — Старий замовк, наче роздумуючи, чи правильно все пам’ятає.