Третього дня після розмови, під обід, поштар вкинув у мою поштову скриньку конверт від редакції з чеком на три тисячі доларів. Коли я розмовляв із редактором, то натякнув, що краще було, якби вони захотіли що-небудь про Україну. Але той пробелькотів, що про Україну не модно, їм потрібна Індія. Коли за півтори тисячі я купив квиток і за сто баксів поставив індійську візу, у мене залишалося достатньо грошей як на двотижневе перебування у країні, де за десять центів рикша може перевезти тебе з одного кінця міста в інший.
«Наврікат, вітання! Я на летовищі у Бомбеї... - і виправився, - у Мумбаї». Телефонував із терміналу, де будівельники щось ремонтували. Місць для пасажирів було обмаль, а телефоном із чорного ебоніту можна було скористатися, заплативши кілька рупій молодому мумбайцеві. З нього я і дзвонив Наврікат. Я знав зі слів моїх нью-йоркських приятелів, що Наврікат пише вірші, друкуючись на студентських порталах і в електронних літературних журналах. І я зауважив її британську вимову.
«Скажи, в якому ти терміналі? Приїду хвилин за сорок». Я встиг сказати, перепитавши у телефоніста, який стояв переді мною, і зв’язок перервався. Вийшов назовні. Мене перепинив поліцейський з автоматом і попросив повернутися. Я не сперечався, хоча мене це здивувало: і його прохання, і його автомат. Але назовні тремтіло спекотне повітря, тому бажання виходити в мене й так зникло. Радо повернувся у прохолодну почекальню терміналу, в якій працювали кондиціонери, і чекав на Наврікат.
Наврікат приїхала за півтори години. Я сидів у вільному кріслі, що нарешті звільнилося, бо група пасажирів пішла на реєстрацію компанії «Емірате ейр лайн». Підійшов поліцейський із автоматом і сказав, що надворі перед входом на мене хтось чекає. Це була Наврікат, яка вже підігнала таксі.
На задньому сидінні сидів хлопець, європеєць у бенгальській одежі, який усміхнувшись, мовив: «Привіт». Обернувшись, Наврікат повідомила, що це Александер. І ми поїхали до Мумбая.
«Наврікат казала, що ви поет?» - запитав Александер.
«Щось таке».
«Поезія тепер погано продається».
«Вона завжди кепсько продавалася».
«Я не люблю віршів».
«Я теж».
«Ви?»
«А чому це вас так дивує?»
«Ну... бо ви пишете вірші».
«Я не пишу їх уже два роки».
«Ви коли-небудь бували у Мумбаї?»
«Я тут уперше».
Наврікат пояснювала водієві, куди він повинен нас привезти.
Ми трохи походили містом, яке одразу мене втомило. Щось перекусили. Наврікат знову впіймала таксі і, розпрощавшись, я поїхав на летовище. У Мумбаї мені запам’ятався шлях із летовища і назад. А ще - халабудами. Коли літак сідав, їх можна було добре роздивитися. І кількома жінками, які несли на головах тазики з білизною. Мабуть, прямували до річки.
«В якому ти зупинишся готелі?» - шепнула вона на прощання у відхилену водієм шибу.
«Я не пригадую, напишу на електронну пошту».
«Домовилися», - сказала Наврікат і всміхнулася.
Я прилетів до Керали місцевою авіалінією. Сезон дощів, про який мав би написати, давно минув. Мій тризірковий готель був розташований у самому центрі й називався «Малабар Гейт Готел». Двері відчинив молодик у готельній уніформі з трохи задовгими рукавами - мабуть, від попередника не встигли перешити. Він білозубо всміхався, наче ми з ним були близькі родичі. Валізу підхопив інший готельний працівник і провів мене до кімнати, вікно якої виходило у двір.
Прості меблі. Увімкнений вентилятор колошматив солодко-кисле повітря, від якого мене знудило і я приліг на ліжко. Прокинувшись, поглянув на годинник -було пів на третю ранку. Я увійшов до ванної, але передумав вмикати кран. Вийшов і сів за стіл. Витягнув комп’ютер і воду в пластиковій пляшці. Написав до редакції, що я на місці, а Наврікат - назву готелю. Malabar Gate Hotel було написано на готельному буклеті, який я знайшов у шухляді стола.
Вирішив пройтися містом, коли розвидниться.
Минав тиждень мого перебування у Калікаті. Я знав, що приїхав запізно, бо сезон дощів давно минув, хоча зрідка ночами вшкварювали проливні зливи.
Наврікат сиділа в готельному шкіряному кріслі. Вона чекала на мене.
«Привіт, ти як тут опинилася?» - запитав я. І притулився до неї.
«Втекла».
«Ти сама? Без Александра?»