А не люблю я годинники.
Будь-які.
З причин, які обтяжливо перераховувати. І тому я цього не робитиму.
Сьогодні в Дім повернувся Ральф. Людина-загадка, своєрідний релікт. Єдиний свідок минулих епох з-поміж вихователів. Я не сказав би, що ми за ним жахливо тужили, але все-таки з ним якось цікавіше, ніж без нього. Ті, котрі прибули в Дім упродовж останніх трьох років, зворушливо його бояться, що створює неповторну атмосферу, коли він ходить коридорами. Атмосферу трепету. Та що вже там розмінюватися на дрібниці. Це наш Дарт Вейдер. Весь у чорному, страшний і незбагненний, тільки без хрипучого шолома. Не встиг Ральф повернутися, як жити стало веселіше.
Новину приніс, звичайно, Лері. Перед останнім уроком. Ми не встигли нічого обговорити — урок якраз почався — тож довелося тихо перетравлювати її до дзвінка. Зате потім закрутилося. Кожні п’ять хвилин до класу заскакував хтось із черговим повідомленням про те, куди перемістився Р Перший. Я запропонував почепити на стіну карту Дому й відзначати його маршрут прапорцями, але ніхто не зголосився допомогти в складанні карти, а креслити її самому — зовсім не просто; хто як хто, а я ж то це знаю. Шкода, звичайно. Ральфа така увага до нього могла би приємно вразити. Я був упевнений, що в зв’язку зі своїм поверненням він перебуває в депресії, так що невелике підбадьорювання пішло б йому на користь.
Повернення це було чимось само собою зрозумілим, але розумілося воно вже настільки давно, що всі встигли до цього призвичаїтися, і коли Ральф усе-таки повернувся, зазнали деякого потрясіння. Для нас повернення Ральфа означало, що тепер є кому довідатися хоч що-небудь про Лорда. Тому, виходить, він повернувся більш ніж до речі.
— Ага, — сказав з цього приводу Сфінкс. Це було таке багатозначне «ага», що я жахливо пошкодував, що не сам його вимовив.
Трохи згодом стало зрозуміло, що одним «ага» тут не обійтися. Що треба якось донести це «ага» до Ральфа.
Горбач пропонує послати делегацію з клопотанням. Сфінкс не погоджується, бо це, бачте, буде виглядати дещо загрозливо. Я пропоную послати мене. З цим чомусь не погоджується ніхто. Сфінкс каже, що йти повинен Сліпий, і з цим погоджуються всі, крім Сліпого. Сліпий пропонує послати Грубого з листом, мотивуючи це тим, що в Грубого більше душевності. Мені ця ідея подобається. Я сумніваюся в Сліпому. Тобто в його талантах прохача. Він не та людина, яка зуміє в потрібному місці затремтіти голосом, проявити наполегливість і певне занудство. Я б зумів. І вражений, що зграя, виявляється, неспроможна це оцінити. У крайньому разі придався б і Грубий — безкрилий поштовий голуб, сама невинність і цілковите нерозуміння того, що відбувається, — та вони не хочуть і Грубого. Але ж який був би тонкий хід! І Ральф би розридався в своєму запилюженому кабінеті.
Більшістю голосів ми вибираємо Сліпого.
Тим часом повертається Лері з останніми новинами. Про те, що Р Перший відвідав шосту. Що він і зараз там, і в шостій підозріло тихо. Чи не зжер він Псів цілим скопом?