Сфінкс крокує швидко. На виході з вестибюля він зупиняється й шукає очима білувату пляму на паркеті. Колись вона впадала в очі. Тепер стерлася. І не помітиш, якщо не знати, що вона все ще там. Сфінкс спирається на стіну.
Бачив би ти, Куряко, що вони тут накоїли, коли настала їхня година. Якби ти це бачив, то на цілу решту життя в Домі стулив би пельку й не говорив би про зовнішність, про замкнені двері та про шкаралупки з курчатами. Якби ти тільки це бачив...
— Хлопчику! — гукає Куряку понура жінка у фартушку. — Будь ласка, ніколи не кури в їдальні. І назви своє прізвище. Я розповім про твою поведінку директорові.
Куряка обертається.
Стара тримає двома пальцями крихітний недопалок. Залишений Сфінксом. Куряка пильно дивиться на недопалок. Вона що, спеціально дочекалася, поки я від’їду подалі, щоб зарепетувати на весь Дім? Головний біль хапає в лещата.
— Прізвище! — наполягає вузький рот, що нагадує щілину.
— Раскольніков! — кричить їй у відповідь Куряка.
Вдоволено кивнувши, жінка зникає в дверях їдальні. Куряка їде далі, розмірковуючи над тим, чи наважилася б вона таким же чином погрожувати Сфінксові, та чому нічого не було сказано, поки вони сиділи там удвох.
Проїжджаючи повз Кавник, де сидять заціпенілі серед клубів диму Логи, він бачить Лері, який махає йому рукою від стійки, і заїжджає всередину.
— Чого це ви застрягли в їдальні? Що за секрети? — Кінь длубає в вусі заточеним нігтем мізинця.
— Скажи, Лері, хто, на твою думку, вільніший: слон, що біжить саваною, чи попелиця, яка сидить на листку байдуже якої рослини?
Лері шкребе груди під численними гайками та хрестами:
— Звідки я знаю, Куряко? Напевно, орел, який пурхає над усім цим ділом. А навіщо тобі?
— Орли не пурхають, — втручається Пухир з третьої. — Вони ширяють. Борознять небо. Мають його — так і розтак, по-всякому.
— Сам ти дурень, — огризається Лері. — Не знаєш — не кажи. Це кораблі борознять моря. І плуги — землю.
Логи в чорних жилетках дружно зітхають.
Куряка їде коридором. Бачить плакат у жалобній рамці: «Пом’янемо Ара Гуля, нашого покійного брата. Вечір пам’яті небіжчика. Кл. кімната № 1. Вірші, пісні, присвяти. Усіх, хто його знав і любив, просимо з’явитися в першу 28 числа о 18:00».
Перед Курякою виникає борошнисто-біле обличчя з кінськими зубами, лунає занудний голос, що тягне нескінченну фразу про шкоду куріння і про хвороби, що виникають у зв’язку з цією шкідливою звичкою. Всі, хто знав і любив... А хто знав і ненавидів?
З-за плаката визирає тупориле личко Фазана Нуфа.
— Ти приходь, — каже він. — Тебе запрошуємо окремо.
Нуф тримає плакат за дерев’яні держачки. Плакат на картонній основі для нього занадто важкий, але він пишається даним йому дорученням і сяє від щастя.
— Запрошуємо, як людину, яка його знала. Хоча ти тепер і з іншої групи. Можеш сказати про нього промову. Приходь.
— А може, все-таки «приїжджай»? — не втримується Куряка.
Личко Нуфа зморщується від люті.
— Який же ти мерзенний тип… Недаремно тебе поперли...
Він скрикує. Плакат падає йому з рук. Нуф нагинається і, підхопивши його за край, швидко від’їжджає. Плакат стукотить по паркету древком, яке теліпається.
Куряка замислено розглядає свій кулак. На кісточках рожеве садно. Він облизує його.
До чого намагається привернути увагу обговорюваний? До свого взуття, здавалося б... Афішує свій дефект, тицяє ним в очі оточенню. Цим він ніби підкреслює нашу спільну біду... Куряка починає сміятися. Дуже тихо. Навкруги лише цятки, попелиця вкриває листя, всі листки всуціль у попелиці, все листя, всі дерева, всі ліси... Він сміється. Їде далі. Приходь. На чому? Приходь на колесах, але не згадуй про це...
«Послання», — попереджує стіна. Куряка зупиняється його прочитати.
ХЛОПЧИКИ, НЕ ВІРТЕ, НАЧЕ В РАЮ НЕМАЄ ДЕРЕВ І ШИШОК. НЕ ВІРТЕ, ЩО ТАМ ТІЛЬКИ ХМАРИ. ВІРТЕ МЕНІ. АДЖЕ Я СТАРИЙ ПТАХ. І МОЛОЧНІ ЗУБИ ЗМІНИВ ДАВНО. ТАК ДАВНО, ЩО ВЖЕ НАВІТЬ НЕ ПАМ’ЯТАЮ ЇХНЬОГО ЗАПАХУ.
Подумки з вами — завжди. Ваш Папá Стервожер.
Дерева, шишки... Старий Птах із зубами — це більше нагадує птеродактиля!
До спальні Куряка в’їжджає, істерично регочучи.
— Який це, до дідька, листок! — верещить він до Сфінкса. — Це навіть не савана! Попелиці, слони й зубасті птеродактилі! В якій такій савані їх зустрінеш разом?
Сфінкс дивиться здивовано. Куряку витягують з візка та вкладають на ліжко.