З Мотлохівні викинули горщик із поламаною рослиною. Те єдине, що належало Сіамцям, але чого вони не встигли винести.
Повертаючись з їдальні, Сіамці знайшли рослину біля дверей, підібрали й спробували оживити, але вона все-таки всохла, й довелося поховати її на подвір’ї в коробці з-під черевиків.
Тихо й непомітно всі готувалися до нової бійки. Смердючка лікував парасольку. Сіамці відрощували нігті. Горбач шив собі боксерські рукавички. Фокусник вистругував тростину. Ночами збиралася військова рада. В їдальні вони обмінювалися погрозливими поглядами й гримасами. А потім їм це набридло.
Вовк записався в музичний гурток і почав зникати після обіду з гітарою, а повертаючись, мучив Здохляків одноманітними акордами.
Фокусник розкопав у бібліотеці книжку «Ілюзії та реальність», склеїв з картону циліндр і намагався змусити хом’яка під ним зникати. Хом’як не зникав, а тільки лякався й паскудив частіше, ніж зазвичай. Красуня робив соки. Смердючка писав довгі листи до благодійних установ та приватним особам: від імені «бідного паралізованого хлопчика», від імені «бідного сирітки, якого чекає операція», від імені «бідного сліпого крихітки, який понад усе на світі любить музику»… До листів додавалися несамовиті малюнки. Таким способом Смердючка розраховував роздобути велику кількість корисних у господарстві речей.
Сіамець Макс також писав листи. Самому собі. Він писав їх олівцем на туалетному папері та вкладав у конверти з дивними написами: «Якщо хочеш ревіти», «Якщо хочеш велосипед», «Якщо думаєш, що ти негарний», «Якщо заздриш нозі». Під ногою, ймовірно, малася на увазі друга нога брата. Власне та, яка була у Рекса, але яка могла б бути у Макса. Смердючка свої листи давав читати всім. Макс свої листи не показував нікому, та й сам читав їх рідко, тільки коли настрій відповідав напису на одному з конвертів.
Стрибунець щовечора виходив на прогулянки. Якщо з’являлася Відьма, то з листом у кишені він ішов шукати Сліпого.
Іноді Сліпий сам передавав йому листи — тоді Стрибунець спускався на перший поверх і чекав біля дверей пральні. Він звик робити це, забув про небезпеку та згадував про неї лише тоді, коли Відьма спалювала при ньому чергового листа.
Сліпий кудись ходив ночами. Горбач встановлював намет різними хитромудрими способами, проте він усе одно завалювався. Йшли дощі, про які Лось казав, що вони пахнуть весною. Подвір’я перетворилося на брудне місиво. Собаки Горбача перестали приходити до сітки. Вони подумували про народження потомства й були дуже зайняті. Сіамця Макса посвятили в лицарі.
Табакі
«…Враз відкрилось мені, що раніш в таїні
Ждало шансу, як з моря погоди,
Тож без зайвих доплат я тобі реферат
Прочитаю про вибрик природи».
День як день. Вітер дзвенить шибами, всі позіхають і мовчать. Вітер не вщухає, аж доки Македонський не підходить до вікна та не впускає його. Тоді вітер починає скрипіти віконними стулками й підкидати фіранку, моторошно подібну на щось живе, що ніяк не може відірватись та полетіти, куди заманеться. А шкода, бо це було б гарно.
На третій урок приходить Ральф із власним стільцем. Ставить його в куток і сидить до дзвінка, як приклеєний.
Він не змінився, хоч іноді зовнішність змінює дуже помітно. Але по ньому нічого не видно. Неначе пішов учора, а сьогодні повернувся. Знайомий піджак і знайомий светр. Рукавичка на лівій руці, де немає мізинця, та погляд інквізитора, від якого кидає в дрож. У кінці уроку він підводиться й дивиться на нас. Як той, хто перестрибнув. Це помітно відразу, й мене вражає його нетактовність. Його треба було б хоч трохи повчити, проте навіть не знаю, хто б за таке взявся. Нехай він немолодий, але розумний, може, і зрозумів би дещо. У зовнішності не прийнято заходити голяка в чужий будинок. У Домі не заходять, перестрибнувши. Це як залізти у вікно й сісти за стіл, не вітаючись з господарями. Пройтися кімнатами, витягуючи шухляди. Не знаю, з чим іще можна порівняти. Але ж Ральф, якщо добре подумати, не винний. Дике, ненавчене створення. Запитує Куряку, як тому живеться на новому місці. Куряка каже, що нормально. Що скарг у нього нема. Усім забезпечений, ніким не скривджений. Вигляд він має при цьому такий, ніби це неправда. Ральф киває і йде. Ані слова про Лорда.