— Просися в четверту. У нас немає телевізорів, і ніколи не було. А коти приходять тільки взимку, і навіть якщо ти зведеш з розуму двох із них, ніхто не здійме скандалу. Розумієш?
Він дивився, не кліпаючи. Відповіді я не дочекався. Вирішивши, що зробив усе, що міг, я кивнув йому й від’їхав. Потім обернувся — він не дивився мені вслід. Він думав. Я рекордно швидко виїхав на другий, домчав до спальні й, виманивши в коридор Сфінкса, все йому розповів. Потім з’їздив з ним на перший і здаля показав на Червоного.
Сфінкс скривився:
— Вигадки істеричної матусі. А ти буквально всьому готовий повірити, хоч що тобі не скажи.
Я не став сперечатися. Промовив тільки:
— Матуся несповна розуму. Це факт. Але на такі історії в неї не вистачило б фантазії.
Ми підійшли ближче. Через деякий час брезкла сімейка вивалилася на коридор.
Звідти, де ми стояли, їх не було чутно, але все це ми чули та бачили мільйон разів. Змінювалися лише декорації. Та й ті непомітно. Жінка-танк підпливла до нього, погладила по голові, поворушивши червоними губами, і відійшла. Чоловік тицьнув йому щось у кишеню.
Вочевидь, гроші. Дівча дивилося тільки на нас, а улюблене порося жувало гумку та видувало бульбашки, які лускалися, обліплюючи поросячу рийку прозорою плівкою. Хлопчина здирав плівку нігтями та знову заштовхував у рот. Нарешті вони пішли, а ми повернулися до спальні.
Його привели через годину. Особисто Акула. Довелося вислухати все, що Акула мав сказати з приводу тісноти в інших групах, а ще з приводу дружби, яка повинна панувати серед обділених долею. Наговорившись, він відчалив.
Червоний весь цей час дивився на підлогу. А ми — на нього. Вельветова куртка була для нього завелика, а светр під нею — замалий. Він стояв трохи незграбно. Крім веснянок, на ньому мало що можна було розгледіти. Очі незрозумілого кольору, в цяточку, — як продовження веснянкуватого лиця. Та ще обкусані нігті. Він був жахливо спокійний, якими не бувають, не повинні бути ті, кого щойно привели. Цей його спокій сподобався всім. Я ні на кого не дивився, але відчував, що це так. І радів за нього.
— Епілептик, — пробурчав Лорд. — Тільки цього нам не вистачало для повного щастя. Щоб хтось тут заходився в припадках.
— Не утрируй, — сказав йому Вовк. — Згадай себе в перший день. Куди там трьом епілептикам.
— Спокійна дитина, — зазначив Горбач. — Навіть, можна сказати, симпатична. Я б узяв.
Поки його обговорювали, Червоний дивився на підлогу, а обличчя в нього було відсторонене, як у Сліпого, коли той слухає музику. Я не брав участі в обговоренні. Я єдиний знав, що він таке.
Він був дракон, він був червоний — казкова людина з іншого життя, бо просто так, ні з того ні з сього в сім’ї піраньї не з’являється сумна людина з розумними очима, про яку розповідають небилиці. Я хвилювався тільки через Сфінкса. Мені здавалося, що його знаменита проникливість кудись пропала.
Сфінкс підійшов до нього.
— Ти залишишся тут, тільки якщо ми цього захочемо, — сказав він. — Отримаєш кличку й станеш одним із нас. Але тільки якщо ми захочемо.
Я відразу заспокоївся. Сфінкс не мав звички пояснювати новачкам такі речі. І взагалі вдаватися в пояснення. Значить, він також щось відчув. Тільки не захотів зізнаватися.
Червоний подивився на нього:
— Тоді захочи, будь ласка, — відповів він. — І я залишуся. — Він сказав «захочи» — ніби знав, що саме Сфінкс вирішує, кому в нас залишатися, а кому йти. — Я дуже втомився, — додав він. — Це правда, дуже втомився.
Він говорив не про нас, а про щось, що було раніше.
— Добре, — погодився Сфінкс. — Ми приймемо тебе. Тільки заприсягни, що не будеш підривати апаратуру, викликати грозу, літати на мітлі та перетворюватися на звірів.
Зграя захихотіла над жартом, який насправді зовсім ним не був.
— Я нічого з цього не вмію, — серйозно сказав новачок. — Але я зрозумів тебе; і якщо так треба, то я присягаюся.
Зграя знову розвеселилася. Єдиному мені не було смішно. Так у нас з’явився Македонський.
Новачок — це завжди подія. Вони зовсім-зовсім інші. На них цікаво навіть просто дивитися. Дивитися й бачити, як вони потрохи змінюються, як Дім засмоктує їх, роблячи своєю частиною. Багато хто терпіти не може новачків, адже з ними багато клопоту, але я, наприклад, їх люблю. Люблю спостерігати за ними, люблю розпитувати й морочити, люблю дивні запахи, які вони приносять із собою, і багато всього ще, чого не поясниш словами. Там, де є новачок, нудно не буває.