На цій стадії лікування я вже не розбираю, де чий метод, і намагаюся все з себе здерти, але мене міцно тримають, а Сліпий видобуває з якихось таємних запасів банку меду — зовсім маленьку — й урочисто демонструє її мені, ніби я ще в стані на таке реагувати. Далі мені згодовують мед, а запивати його змушують молоком, і доводиться все це терпіти, поки я не починаю плавитися заживо у всьому, що на мене накрутили, потіти молоком і кашляти вершками.
Бідний я, котрий визнає тільки один метод лікування хворих — ніжне поводження.
Сфінкс читає мені вголос уривки з «Махабхарати», Горбач грає на флейті, Лері чавить у мисці лимони, а Сліпий стежить, щоб я не вивернувся й кудись не поповз; від усіх цих процедур я так втомлююся, що примудряюся заснути просто в вогненно-медовому коконі, й усі зауваження про катів та допитувачів, якими я збирався потішити зграю, залишаються невисловленими й лоскочуть мене всю ніч, проникаючи в пропочені сни.
Табакі
«…Хоч звичайного Снарка боятись не слід,
Мушу вас попередить натомість:
Серед них є Буджуми»... Тут Булочник зблід,
Впав на землю й утратив свідомість.
Уранці від ангіни не залишається ані сліду. Від мене теж майже нічого не залишається. Самі лише кістки та солодкий сироп. На медогляді відзначають мій бадьорий вигляд і молочний запах. При згадці про молоко мене починає нудити, але Павуки, на щастя, цього не помічають. Для людини, яка побувала під тортурами, я виглядаю зовсім не погано. Дні оглядів завжди трохи нервові, тому що ніколи не знаєш, до чого докопаються у твоєму організмі допитливі Членистоногі. Коли виявляється, що нічого вони в тобі не виявили, починаєш хвилюватися за інших, а потім цілу решту дня відпочиваєш від хвилювань. Тому дні ці тихі. Насторожені, а пізніше втомлені.
Профільтрований через вісім кабінетів і купу Павуків, усе ще в центрі загальної уваги як найслабша ланка в ланцюжку зграї, я валяюся поміж ковдр із дарунком Горбача — пакетиком волоських горіхів; лущу їх, заїдаючи родзинками, й уже починаю думати, що це зовсім не погано — бути одужуючим.
Інша річ, що на коридор мене не пускають, отож я не можу подивитися на дівчат і понюхати Новий Закон у дії. Сфінкс каже, що нічого цікавого там не відбувається, але я йому не вірю, бо, сидячи в спальні, він ніяк не може знати, що відбувається і чого не відбувається в інших місцях. Ще дуже хочеться подивитися на свого дракона, якого я до пуття і не бачив, але і сніданок, і обід мені подають до ліжка, причому Сфінкс, який мене стереже, теж їсть, не сходячи з поста. Залишаються горіхи й родзинки. Які поступово закінчуються.
— Будеш бурчати — приведу в гості Довгу Габі, — погрожує Сфінкс. — Буде тобі Новий Закон у всій своїй неповторній красі.
— Чашечку кави, будь ласка, — кажу я Македонському, а Сфінксові відповідаю: — Брешеш ти все. Не зух ти, щоб її привести.
— Ти мене не провокуй, — зловісно попереджає він.
Але цього й не потрібно, тому що Довга приходить сама. Без ніяких з нашого боку запрошень. Грюкає дверима й запливає, ступаючи, як жирафа. Гепається на ліжко Македонського, закинувши ногу на ногу, і хрипить до нас:
— Ну привіт, чуваки...
Спідниця на ній ледь помітна, видно гумки на чорних панчохах, а над ними — смужку білої шкіри. Ноги взагалі-то гарні. Є чим милуватися, на відміну від лиця. Чорний, знявши окуляри, дивиться на них квадратними очима. На ноги, а потім на Сфінкса.
— Це ще що? — запитує він.
— Це я, дорогенький, — хрипить Габі. — А ти як думав?
Чорний темніє на лиці. Історія про замкнені двері до нього так і не дійшла, тому тепер він уявляє дещо цікаве, але не зовсім те, що було насправді. Жбурляє книгу й тицяє пальцем у Сфінкса:
— Це ти її покликав!
— Звісно що ні, Чорний, — ображено зітхає Сфінкс. — Дивної ти думки про мене.
— Тоді хто? Адже це ти про неї щойно говорив.
— Це був жарт. І взагалі, чого ти обурюєшся? Новий Закон прийнятий. Хто кого хоче, того й запрошує.
— Ага, — підтакує Габі, закурюючи. — Та ти не гарячкуй так, хлопче. Скоро, може, до тебе теж дійде черга.
— Хто?! — кричить Чорний, здираючи з вух окуляри. — Хто тебе покликав?
— Сліпий, — Габі підморгує до Чорного. — Начальник твого начальника, якщо я ще не розучилася рахувати.
Чорний сідає назад. Сидить заціпеніло, потім висмикує з-під себе книгу та втуплюється в неї. Абсолютно не читаючим поглядом. Габі курить. Я тихо виколупую горіхи зі шкаралупок. Дуже цікава ситуація.