Доперехрестевим відрізком коридора прокрадається хтось, хто шукає місця для сну. Блідий і великоокий, з нерівно вистриженим волоссям кольору іржі.
Рудий боїться. Уві сні й наяву, вдень та вночі, він боїться й чекає. Він дощенту згризає ковпачки ручок і зжовує сигаретні фільтри. І думає. Коли-небудь це мусить закінчитися. Пухкий Соломон та Ґніт із червоним від опіку обличчям лякають його своїм багатозначним сміхом. Своїми посмішками, перезираннями та підморгуваннями. Ґніт, Соломон і Дон. Решта — в музиці. Вони плавають у ній щоразу занадто довго, розгойдуються стоячи й посмикуються лежачи, і їх ніщо не обходить, окрім навушників, які тягнуться шнурами в грімку порожнечу.
Вони агресивні, вічно голодні та вічно прищуваті від солодощів, якими намагаються заглушити голод. Вони фарбують гривки й перешивають штани, прикрашаючи їх різнобарвними латками. Рудий безнадійно старший за них. Не роками, а кількістю питань, які він задає сам собі. Юних Щурів не цікавить завтра. Вони живуть сьогоднішнім днем. І саме сьогодні їм потрібна зайва крихта печива, саме сьогодні їм потрібна нова пісня, саме сьогодні їм треба написати на стіні туалету те єдине, що їх хвилює, величезними буквами. Щури мають запори, але їдять усе й завжди. І б’ються за їжу. І за те, кому де лежати. А після бійок слухають музику та їдять з особливим задоволенням.
Скаржитися вони йдуть до Рудого. З найболіснішими прищами й чиряками вони йдуть до Рудого. Зі зламаними плеєрами, з мертвими батарейками, із загубленими речами — з усім вони йдуть до нього. Усі, крім Ґнота, Соломона й Дона. Ці троє його зневажають. І з кожним днем сміються дедалі нахабніше, перешіптуються голосніше, усамітнюються частіше. Тримають його у вічному страхові, отримуючи від цього безодню втіхи. А Рудий вештається ночами по коридорах, засинає в незручних місцях та в мріях перерізає горлянки всім трьом, одному за другим. Іноді він відкручує в умивальнях усі крани й затикає всі раковини. Не роздягаючись, стає під душ. І йде, чалапаючи кедами, потоком води. Йде до картярів. Грає з ними, та скапує на карти. Картярі терплять, тому що він ватажок.
Для нічної прогулянки Рудий одягнений в усе чорне. Лише білі кеди миготять у темряві, двома плямами зраджуючи його присутність. З плеча звисає спальний мішок. Синій у жовті горохи. Рудий шукає затишний куток, де можна поспати, заховавшись у теплий кокон. Дійшовши до Перехрестя, він зупиняється. Ледь освітленими місяцем просторінями нипає Слон, оглядаючи підвіконня. Рудий стежить за ним. Кладе спальний мішок на підлогу, сідає на нього, закурює. І терпляче чекає.
У наметі Стервожера четверо грають у карти. Їм тісно. При кожному незграбному русі полотнище стін здригається, і гойдаються гірлянди різнокольорових ліхтариків під трикутним дахом. Нашийник Валета вкритий тупими шипами. Через щоку тягнеться кривавий слід роздлубаного прища. Валет торкається ранки й дивиться на пальці:
— Знову? Чортова гидота!
— Є що ковтнути? — запитує Лорд, потираючи очі, які втомилися від лампочкового різнобарв’я.
Дорогусик квапливо розмішує щось у бляшаному горнятку:
— Скоро буде, дорогусику, вже зовсім скоро. А наразі, якщо хочеш, є звичайна вода, — він простягає Лордові флягу.
Лорд п’є й повертає флягу. Дорогусик сумно зітхає. Із сигарети, затиснутої в зубах Стервожера, відвалюється попіл, і по ковдрі розсипаються іскри. З динаміків магнітофона сюрчать цвіркуни.
Куряка й Табакі їдуть по темному коридору. Зненацька перед ними спалахує червоний гостроверхий конус. У наступну секунду він уже синій. Потім жовтий. Перебравши шість кольорів, конус гасне, і на декілька секунд западає пітьма.
— Що це? — пошепки запитує Куряка.
— Намет Стервожера, — відповідає Табакі.
Вони під’їжджають ближче. Тепер намет ряхтить та міниться всіма кольорами одночасно, і можна розрізнити голоси тих, хто сидить усередині. Вхідна запона відкидається, з намету хтось вилазить рачки.
— Привіт, — каже цей хтось, наштовхнувшись на них. — Я звалюю. Хочете пограти?
— Привіт, Валете, — відповідає Табакі й передає свій наплічник Куряці. — Слухай, друже, ти тут побудь трішечки сам по собі, поки я з людьми поспілкуюся, добре?