Рудий із хрускотом розгризає горіх і випльовує шкаралупу. «Перекладач» Дзвонар, зітхнувши, обертає лице до кафедри, а Ґніт, якого те, що відбувається, стосується безпосередньо, взагалі ні на що не реагує, сидить, як і сидів, байдужий і самозаглиблений, козирок бейсболки опущений по самі ніздрі.
Пропустивши третю, де тести провалили всі без винятку, Акула переходить до нас:
— Четверта... кхе-кхе. Можу вас привітати! Ціммерман!
У повітря злітає вирок Куряки, кружляє між рядами, наче маленький покреслений повітряний змій, а в виховательському ряду дзьобата голова Р Першого повертається й дивиться на мене.
— У той чи інший спосіб, — шепочу я. — Так чи інакше, ми їх позбуваємося.
— Ти розмовляв з Ральфом про Куряку? — дивується Сліпий. — Навіщо тобі це знадобилося?
За десять рядів від нас Ральф кривить рот, мовби розчувши репліку Сліпого, і відвертається, й сам трохи схожий на Куряку, так ніби вони обмінялися на якийсь час очима, навмисне, щоб мене здивувати. Акула впорався зі списком шостої (три особи) і переходить до дівчат.
— А з чого ти вирішив, що я розмовляв про нього з Ральфом? — запитую я Сліпого.
— О, я логік. Світла голова, — без зайвої скромності зізнається Сліпець. — Припустив.
— Щось твоя світла голова останнім часом дедалі частіше спрацьовує не так, як треба.
Мій найсвіжіший і найпослідовніший страшний сон — Сліпий, який навіки втік у примарні ліси й багна Зворотної Сторони Дому, рослина — поруч, особистість — бозна-де. Сліпий, який залишив мене наодинці з усіма цими обличчями та прізвиськами, з їхнім страхом і надіями, найжахливіший вислід, який я можу собі уявити, і єдиний, що, як мені здається, влаштував би самого Сліпого. Мій страх доступний слухові навіть менш гострому, ніж його слух, але він тільки сміється, перетворюючи на жарт те, що зовсім не є смішним.
— Перепрацьовує, — каже він, маючи на увазі свою світлу голову. — Все на світі потребує відпочинку.
— Тільки не моїм коштом, — прошу я його. — Будь ласка.
Сліпий відразу стає серйозним.
— Ні, звичайно, — відказує він. — За кого ти мене маєш? Я ніколи не кину ні тебе, ні інших.
Заплющую очі, намагаючись впоратись із запамороченням, від якого всі предмети навколо зненацька витягуються і пливуть, зливаючись у різнобарвні смуги. Він нас не кине! Ця клята переконаність у його голосі мені добре знайома. Аж надто добре. А чи дасть він нам покинути його? Навряд чи... Тільки не тим, на кому вже лежить печать Дому.
— Е, ти чого? — Сліпий хапає мене за комір і легенько струшує. — Та що з тобою таке?
— Йди під три чорти! — шепочу я.
— Завтра! — гримить Акула, стрясаючи кафедру, наче оскаженілий Кінг-Конг. — Завтра ми попрощаємося з нашими шановними викладачами й відправимо їх на заслужений відпочинок! Оскільки іспити скасовано, це відбудеться раніше, ніж планувалося!
Усі ті, хто сидів у вчительському ряду, підводяться й повертаються до нас. Зал вибухає оплесками. Вчителі старанно вдають, що зворушені, хоча на їхніх обличчях навіть здаля помітно тріумф, а виховательський ряд, навпаки, похмурніє: вони вираховують, що незабаром залишаться з нами сам-на-сам. Зал аплодує, вчителі кланяються, Акула мліє від розчулення. Весь цей час Сліпий міцно тримає мене за шию, ніби боїться, що варто йому мене відпустити, як я тут же знепритомнію. Загалом він недалекий від істини, а ще ближче опиниться, якщо надумає мене заспокоювати так, як оце щойно спробував.
— Зараз буде надано слово тим із наших викладачів, хто побажає виступити, — повідомляє Акула, промокнувши серветкою піт за вухами. — А на закінчення додам, що і цієї суботи, і наступної батьки кожного, хто пройшов тестування, будуть запрошені сюди. Ті з них, хто визнає за потрібне забрати своїх дітей для надання їм можливості вступу в різні навчальні заклади, виїдуть із дітьми.
Зал мляво аплодує, радіючи закінченню Акулячої промови, хтось із найактивніших Псів навіть кричить: «Браво!» — і свистить, уже розперезавшись, але його швидко укоськують, так що Акула сходить зі сцени під окремі ріденькі оплески, і його місце займає старенький біолог, озброєний здоровезним сувоєм з прощальною промовою.
— Нерви в тебе, — стверджує Сліпий, — зовсім розхиталися...