У Химери починається напад ядухи.
Тільки близько знайома з Лордом людина здатна вловити всі нюанси його гри в самозакоханого красеня та насолодитися нею. Спирт обпікає пекельним полум’ям, злість Химери заповнює весь простір навколо, просочуючись крізь люк навіть до далекого Шакала, а мені смішно, бо Лорд воістину смертоносний у ролі Прекрасного Принца, смертоносний та абсолютно нестерпний.
Він поблажливо озирається і кидає:
— Я так розумію, ти тут сховалася, щоби побути на самоті. Знайомий стан...
— Невже? — ущипливо каже Химера. — Хто б міг подумати, що тобі він знайомий. Ну, якщо ти такий проникливий, давай, вали звідси. Щоб я знову залишилася на самоті!
— Не можу, — розводить руками Золотоголовий. — Спуск для людини в моєму стані значно важчий, ніж підйом. До речі, — обертається він до мене, — я показав кращий час, ніж ти, заклад можна вважати вирішеним на мою користь. Руки перемогли ноги, тепер це загальновизнаний факт.
Химера дивиться на мене з жахом.
— Як ви його досі не придушили? — цікавиться вона.
Я оглядаю горище. Сірі дощані стіни, перекошені шафи по кутках, зламані меблі — усе вкрите грубим шаром пилу. Тільки плед, на якому сидить Химера, виглядає порівняно новим. Плед і кавоварка, що стоїть на ньому. Неабияк загиджена. Лорд теж зауважує кавоварку.
— О! Чи не пригостиш нас чашкою кави? — питає він.
— Не пригощу.
Я підходжу до люка. Далеко внизу Шакал нервово катається назад-вперед. Побачивши мене, врізається в стіну й мало не перевертається разом з Мустангом.
— Приведи кого-небудь, хто допоможе нам злізти! — кричу я йому.
— А хто там у вас? — підозріливо запитує Шакал. — Із ким ви там розмовляєте? Я, між іншим, не глухий. І все чую. Що відбувається, Сфінксе? У вас там із кимось побачення, так? Між іншим, ти програв, якщо тебе це досі цікавить.
— Їдь за підмогою, — кажу я йому й відходжу подалі від люка, щоб не провокувати його на нові питання. Чути, як він унизу люто чортихається, зі злості буцнувши драбину колесами.
— Хто у вас там? — питає Химера.
— Малюк Табакі, — велично повідомляє Лорд. — Він засікав час.
— Він, я сподіваюся, сюди не полізе?
— Я переконаний, що він не стане цього робити, — Лорд фіксує в моїй граблі флягу з водою. — Його можливості не такі великі, як наші зі Сфінксом.
Химера закочує очі.
— Не перегравай, — прошу я Лорда. — Із нею щось не так, не варто її ще більше накручувати.
— Як скажеш, Сфінксе, — погоджується Лорд. — Просто я не знаю, як спілкуватися з людиною, котра обзиває мене останніми словами ще до того, як я встиг її розгледіти.
Химера дивиться на нього, потім на мене. Закушує губу. Здається, до неї починає доходити, що весь цей час вона поводилася не зовсім правильно. Знизавши плечима — сукня тримається на них без бретелей, якимсь дивом не спадаючи, — виймає з-за кавоварки торбинку з кавою. Насипає у кавоварку невеличку жменьку.
— Буде вам кава, — каже вона. Щосили намагаючись бути люб’язною. Від цієї люб’язності зводить щелепи.
Лорд відкашлюється та кидає на мене здивований погляд. «Що ти їй зробив, зізнавайся?»
— Нічого. Присягаюся, — відповідаю вголос.
Химера встає, шкандибає до нагромадження меблів у кутку та вмикає телевізор, який там стоїть. Біля телевізора — ряд порожніх пластикових пляшок. Вона штовхає їх, і вони розсипаються.
— Води мало, — говорить Химера. — Може не вистачити.
У яскравій сукні на тлі горищної пилюки вона виглядає зовсім недоречно. Коли вона ходить, з-під подолу визирають грубі черевики, як у Попелюшки, яка перетворилася, але не до кінця.
Я сідаю біля розстеленого пледа, проте не на нього, Лорд підповзає ближче. Утрьох ми мовчки дивимося на екран. Бородань в оранжевому рятувальному жилеті розповідає про щось, стоячи на надувному плоту. Про що він розповідає, нам не чути.
— Звук не вдалося направити, — каже Химера похмуро. — Я підключилася до антени, але звуку немає. Може, через це його й викинули.
Ми з Лордом переглядаємося.
Кавоварка не така дивовижна річ, багато хто тягає їх по Дому в наплічниках. Спроба полагодити старий телевізор — інша річ. Це свідчить про те, що Химера провела тут чимало часу.
— Ти з кимось посварилася? — обережно питає Лорд.
— З твоєю дупою, — негайно звучить у відповідь. — Не пхай носа не в свої справи, ясно?
— Ясно.
Кави нам дістається по півпорції — одна на двох. Химера зі зловтіхою вручає Лордові пластиковий стаканчик з кавою на денці й каже, що поступається нам своєю часткою. Ми робимо по два ковтки, після чого Химера демонстративно жмакає і викидає стаканчик.