— Сигналізація, — пояснив Смердючка, розплутуючи Горбача. — Із сиреною.
— Цікаво, — сказав Вовк. — Корисна в господарстві річ. Для нас — і взагалі незамінна. Треба її встановити.
Вони почали встановлювати. Після того, як двері зверху до низу обплутали дротами, і на них стало страшно дивитися, виявилося, що сирена не працює.
— Нічого, — безтурботно зауважив Смердючка. — Де-небудь обрив, напевно. Я потім подивлюся.
Провали Смердючки Стрибунець переживав болісно. Але сигналізація виявилася єдиним провалом. Капкан працював. Це з’ясувалося, коли Сліпий на нього наступив. Соковитискач теж працював. Вішалку встановили в кутку, і вона витримала дві куртки й один наплічник. Смердючка дуже старався справити гарне враження. При кожній зручній нагоді він повторював, що все може робити сам, і кидався це доводити, вивалюючись з візка й жваво повзаючи по кімнаті. Він показав, як уміє сам залазити на ліжко й у візок, і навіть спробував підкорити підвіконня, але зірвався. Потираючи синяк на підборідді, він виразно подивився на Стрибунця. «Бачиш, як я стараюся?» — промовляв його погляд.
Вовк подався на своє ліжко з гітарою та намагався грати — без особливого, зрештою, успіху. Красуня сидів перед соковитискачем і розглядав своє відображення в його блискучому боці. Сліпий біля стіни підслуховував Мотлохівню, тримаючи навзвис забиту капканом ногу. Коли Смердючка поїхав у туалет, після довгих запевнень, що «в цих справах йому допомагати ну абсолютно не потрібно», Горбач сказав Вовкові:
— Цей Смердючка — непоганий хлопець. І чого всі проти нього так виступають? Кажуть, нікого підлішого від нього в Домі немає. А він хоч куди.
— Так, — сказав Вовк, погладжуючи гітару. — Він нічого. Симпатичне хлопча, яке трохи захоплюється шантажем. Зловив Сліпого в капкан, гепнувся з підвіконня, абсолютно випадково зжер чотири чужі бутерброди з сосисками...
— Він був голодний, — заступився за Смердючку Стрибунець. — Він на обіді не був.
— Я теж не був, — зітхнув Вовк. — Хоч якщо завтра ніхто не прийде за цією гітарою, я готовий згодувати йому ще два обіди.
Стрибунець заспокоївся. «Добре, що Смердючка здогадався прихопити гітару, — подумав він. — І добре буде, якщо завтра за нею не прийдуть».
— Де б то роздобути апельсин? — жалібно запитав Красуня. — Або лимон? Або ще що-небудь, що можна вичавлювати? — він обережно помацав кнопку пуску на соковитискачі — й тут же відсмикнув руку. Він дуже боявся його зламати. Усе, чого він торкався, ламалося ніби саме собою.
— Спортсмен свариться з сіамцями, — повідомив Сліпий. — Вони хапнули в нього журнал з голими тітками.
— Так, — сказав Вовк. — Моральне обличчя хлопчика надриває серце. А ти — наче прослуховуючий пристрій, Сліпий. Про Смердючку вони ще не знають?
Сліпий стріпнув волоссям:
— Ні. Але гармошку вже почули.
Смердючка повернувся. Прилаштувався біля дверей і, тихо насвистуючи, почав копирсатися в дротиках сигналізації.
— Де б то роздобути апельсин? — запитав Красуня. — Або хоча б мандарин. Не знаєте?
— Де б то роздобути самовчитель гри на гітарі? — запитав Вовк. — Як думаєте, може, в Лося знайдеться?
Пронизливе завивання сирени підкинуло всіх у повітря. Красуня затиснув вуха. Сирена надривалася дві хвилини, потім стало тихо.
— Працює! — радісно повідомив Смердючка, витріщаючи на всіх величезні й нахабні очі.
Ідучи на сніданок, вони залишили сигналізацію ввімкненою, а біля дверей поставили замаскований капкан.
— Може, коли ми повернемося, в ньому вже хтось буде, — сказав Горбач.
В їдальні присутність Смердючки за їхнім столом викликала скандал. Спортсмен демонстративно відсів якомога далі, зграя наслідувала його приклад. Довгий стіл молодших ходячих розділився посередині безлюдною смугою.
Навіть старшокласники це помітили.
— Погляньте, в малявок розкол, — сказав старшокласник Кабан.
— Підростають, — зневажливо зауважив Кульгавий. — Стають таким же лайном, як і ми.
Молодші, краєм вуха почувши цей обмін думками, гордо випростались і почервоніли. Старші порівняли їх із собою!
Візочники спідлоба розглядали Смердючку.
Смердючка сяяв і свинив навколо своєї тарілки.
Повертаючись з їдальні, Стрибунець зупинився біля щита з оголошеннями. «Розлучення». Вечірній сеанс. 2 серії. Значить, увечері, о десятій, нікого, крім Сивого, не буде. Стрибунець побіг наздоганяти своїх.