Але Брайс рідко думала про те, до якої частини цього спектра потрапить — чи дарує їй її напівфейська спадщина сотню років чи тисячу. Це було неважливо, поки Даніка поруч. Спочатку Занурення. Вони разом зроблять смертельний крок у свою зрілу магічну силу, зіткнуться з тим, що лежить на дні їхніх душ, а потім швидко повернуться до життя, перш ніж брак кисню не призведе до смерті мозку. Або просто до їхньої смерті.
Утім, тоді як Брайс успадкує силу, заледве достатню, щоб показувати круті фокуси на вечірках, Даніка мала отримати ціле море сили, завдяки якому значно переважить Сабіну — ймовірно, опиниться нарівні з фейською знаттю, можливо, навіть вище самого Короля Осені.
Досі не було відомо про випадки, коли перевертень здобував таку силу, однак усі стандартні тести, проведені у дитинстві, це підтверджували: коли Даніка здійснить Занурення, то здобуде наймогутнішу силу серед вовків, подібну до якої не бачили ще з давніх-давен по той бік моря.
Даніка не просто стане Ватажком вовків Міста Півмісяця, ні, вона мала потенціал стати Альфою всіх вовків. На всій довбаній планеті.
Даніці ж було на це начхати. Вона не планувала своє майбутнє, спираючись на ці віщування.
«Двадцять сім років — ідеальний вік здійснити Занурення», — разом вирішили подруги після багатьох років нещадної критики, якій вони піддавали різних безсмертних, чиї життя лічилися століттями і тисячоліттями. Саме перед тим, як з’являться перші складки, зморшки чи сиві волосини. Усім, хто запитував, вони просто відповідали: «Який сенс бути безсмертними кралями з обвислими цицьками?»
«Самозакохані засранки», — просичала Ф’юрі, коли вони пояснювали це вперше.
Ф’юрі, яка здійснила Занурення у двадцять один, не сама обрала для себе цей вік. Чи це просто сталося саме собою, чи їй це нав’язали — вони точно не знали. Навчання Ф’юрі в університеті Міста Півмісяця було лише прикриттям її місії; більшість свого часу вона займалася по-справжньому огидними речами за непристойно великі гроші на Панґері. А подробиць вона ніколи не розкривала.
«Найманка», — стверджувала Даніка. Навіть мила Юніпер, фавна, яка була четвертою у їхньому тісному квадраті дружби, погоджувалася з імовірністю того, що Ф’юрі була найманою вбивцею. Питання про те, що, можливо, Ф’юрі час від часу виконує завдання для астері та їхнього маріонеткового Імперського Сенату, також було спірне. Але це насправді нікого з них не хвилювало — не тоді, коли Ф’юрі завжди прикривала їхні спини у важку годину. І навіть у звичайний час.
Рука Брайс зависла над золотим диском. Пильний погляд Даніки був холодний і гнітючий.
— Ну ж бо, Бі, чого мнешся?
Брайс зітхнула і поклала долоню на плиту.
— Бажаю, щоб Даніка зробила манікюр. Нігті у неї страшнючі.
Тіло пронизала блискавка, навколо пупка з’явилося слабке відчуття вакууму, а тоді Даніка, сміючись, штовхнула її.
— Ну ти й коза.
Брайс обвила рукою Даніку за плечі.
— Ти це заслужила.
Даніка подякувала охоронниці, яка просяяла від такої уваги, і проігнорувала туристів, які продовжували клацати фотоапаратами.
Вони мовчки дійшли аж до північного краю площі, звідки Даніка мала вирушити до ЦДР, вежі якого височіли у небо, закишіле янголами й у самісінькому центрі якого розпростерся Коміціум, а Брайс — до Храму Богині Місяця за три квартали звідси.
Даніка кивнула у бік вулиць позаду Брайс.
— Побачимося вдома, добре?
— Будь обережна, — Брайс шумно видихнула, намагаючись позбутися відчуття тривоги.
— Я знаю, як постояти за себе, Бі, — сказала Даніка, але її очі світилися любов’ю — вдячністю, від якої у Брайс защеміло у грудях, — просто за те, що комусь не було байдуже, жива вона чи мертва.
Сабіна була гівняною матір’ю. Вона ніколи не прохоплювалася і не натякала на те, ким був батько Даніки, — тож Даніка росла самотою, як не рахувати дідуся, який був надто старий і заглиблений у себе, щоб уберегти Даніку від материної жорстокості.