Брайс ствердно кивнула.
— Що це за демон?
— Він живе у найтемніших глибинах Безодні, — відповів Рунн. — Настільки непроглядних, що Пожирач Зірок назвав його кристалосом — за кришталево-прозорі ікла і кров.
— Ніколи про нього не чув, — промовив Аталар.
Брайс уважно роздивлялася малюнок.
— Але… у матеріалах по Рогу, які я досліджувала, не було й згадки про довбаного демона, — вона поглянула на Рунна. — І два роки тому ніхто не зміг зіставити одне з другим?
— Гадаю, на те, щоб це зробити, і пішло два роки, — обережно промовив Рунн. — Цей манускрипт зберігався у глибинах Фейських Архівів, разом з секретними матеріалами, які б ти ніяк не змогла підняти. Триклята книга написана Древньою Мовою фейрі, — і на переклад у нього пішла майже вся ніч. Дався взнаки затяжний дурман від кореня радості.
Брайс насупила брови.
— Але Ріг було зламано — по суті, він став непридатним, так?
— Так, — погодився Рунн. — Під час останньої битви епохи Перших Воєн принц Пелій і Принц Безодні зійшлися один з одним. Вони билися цілих три дні, доки Пожирач Зірок не завдав смертельного удару. Але Пелій встиг прикликати усю силу Рога і загнав Принца Безодні разом з його братією і їхніми арміями назад у Хел. Він назавжди запечатав Північний Розлом — тож тепер уся нечисть потрапляє у наш світ або крізь маленькі тріщини у Розломі, або завдяки незаконним ритуалам із сіллю.
Аталар нахмурився.
— То ти хочеш сказати, що смертельний артефакт, для полювання на який Принц Безодні буквально створив нову породу демонів, просто був собі тут? У цьому храмі? І ніхто ні з цього світу, ні з Хелу не намагався викрасти його до того вимкнення першосвітла? Чому?
Брайс відповіла на недовірливий погляд Ганта:
— Коли Пелій запечатав Північний Розлом, Ріг тріснув навпіл. Його силу було втрачено. Фейрі й астері роками намагалися відновити його за допомогою магії, заклять та іншої лабуди, але марно. Йому було відведене почесне місце в Астерійських Архівах, але коли через кілька тисячоліть вони заснували Місяцеград, то передали його у Храм Богині Місяця.
Рунн похитав головою.
— Те, що народ фейрі дозволив віддати артефакт, свідчить про те, що вони знехтували його цінністю, — навіть мій батько забув про його значимість.
Доки його не вкрали і Король Осені не вбив собі в голову, що Ріг може стати об’єднувальним символом влади під час можливої війни.
— Я думала, що це просто репліка Рога, поки Джесіба не наказала мені його шукати, — додала Брайс і розвернулася до Рунна. — То ти вважаєш, що хтось викликав цього демона, щоб знайти Ріг? Але навіщо, якщо Ріг втратив колишню силу? І як це пояснює хоча б одну зі смертей? Думаєш, жертви якось… контактували з Рогом, і це привело кристалоса просто до них? — Не чекаючи на відповідь, вона додала: — І до цього ця дворічна перерва?
— Можливо, вбивця зачекав, доки галас трохи вщухне, і поновив пошуки, — замислено припустив Гант.
— У мене такі ж здогадки, — зізнався Рунн. — Те, що демон з’явився одразу після зникнення Рога, не схоже на звичайний збіг. Знову почалися вбивства, які…
— …можуть означати, що хтось знову полює на Ріг, — похмуро закінчила Брайс.
— Те, що кристалос у Місяцеграді, свідчить про те, що Ріг досі у межах міста, — сказав Гант.
Брайс пронизливо подивилася на Рунна.
— Чого це раптом Ріг знадобився Королю Осені?
— Можеш вважати це гордістю, — обережно підбираючи слова, відповів Рунн. — Він хоче повернути його народу фейрі. І щоб я знайшов його, не привертаючи загальної уваги.
— Але чому він наказав саме тобі шукати Ріг?
Тіньова завіса навколо них забрижила.
— Тому що у Ріг вплетена сила Принца Пелія — сила Зоренародженого. Яка й у моїй крові. Батько вважає, що я маю якийсь надприродний дар, який дозволить мені знайти Ріг. Коли я вчора передивлявся матеріали в Архівах, ця книга… просто покликала мене, — зізнався він.
— Буквально? — здивовано звівши брови, спитала Брайс?
— Це було наче якесь… мерехтіння, — відповів Рунн. — Не знаю, як сказати. Я просто був там кілька годин, а тоді відчув цю книгу, а коли побачив ілюстрацію Рога… Це було те, що треба. І мій переклад це підтвердив.
— Отже, кристалос може відстежувати Ріг, — сказала Брайс, блиснувши очима. — Але й ти теж.
Аталар криво усміхнувся, вловивши думку Брайс.
— Ми знайдемо демона, знайдемо того, хто його викликав. А якщо у нас буде Ріг…
— Кристалос явиться до нас, — скривився Рунн.
Брайс озирнулася на статую з порожніми руками.