Брайс кивнула у бік ЦДР.
— Щасти тобі. Не розлюти там усіх.
— Ти ж знаєш, що так і буде, — з усмішкою відповіла Даніка, але її погляд лишився серйозним.
3
На той час, коли Брайс повернулася додому з роботи, Зграя Дияволів уже сиділа в її квартирі.
Не встигла вона здолати сходовий майданчик другого поверху, як почула гучний регіт і захоплене собаче вищання. Веселощі продовжувалися, поки вона підіймалася до себе, буркочучи під ніс, що її плани на спокійний вечір на дивані були зіпсовані.
Обкладаючи гостей добірною лайкою, якою б пишалася її мати, Брайс відімкнула залізні двері, пофарбовані у синій колір, готуючись до атак вовчої зарозумілості, чванства і звички пхати носа у всі сфери її життя. І це була тільки Даніка.
Зграя Даніки перетворювала всі характерні вовчі властивості на мистецтво. Здебільшого тому, що вони вважали Брайс своєю, хоч у неї на шиї і не було витатуйовано їхнього символу.
Іноді їй було шкода майбутнього кавалера Даніки, хто б ним не став. Бідолаха не знатиме, на що підписується, коли зв’язуватиме з нею своє життя. Хіба що він сам буде з вовчого племені — хоча перспектива спати з вовком приваблювала Даніку не більше за Брайс.
Інакше кажучи, взагалі не приваблювала.
Добряче штовхнувши двері плечем — їхні погнуті краї частенько застрягали, здебільшого через вовтузню шибайголів, які зараз відпочивали, розтягнувшись на протиснених диванах і кріслах, — Брайс зітхнула, побачивши шість пар очей, прикутих до неї. І шість вишкірених посмішок.
— Як пройшла гра? — звернулася вона до присутніх у кімнаті, закинувши ключі у кривобоку керамічну миску, яку Даніка склепала на побіжному курсі гончарного мистецтва в університеті. Брайс не почула від Даніки ні слова про зустріч по Бріґґсу, окрім розпливчастого «Вдома розповім»…
Напевно, усе було не так погано, якщо Даніка все-таки прийшла на матч із сонцеболу. Вона навіть надіслала Брайс фото всієї зграї на тлі поля, з маленькою фігурою Ітана у шоломі на задньому плані.
Пізніше вигулькнуло повідомлення від самої зірки команди: «Наступного разу щоб прийшла, Квінлан».
«Вовченя за мною скучило?» — написала вона.
«Сама знаєш», — відповів Ітан.
— Ми перемогли, — протягнув Коннор, який розвалився на її улюбленому місці на дивані. Його сіра футболка університетської команди з сонцеболу зам’ялася, і з-під неї визирав трикутник м’язів під золотавою шкірою.
— Ітан забив переможний гол, — сказав Бронсон, який досі був у сріблясто-синій футболці з написом «Голстром» на спині.
Молодший брат Коннора, Ітан, вважався неофіційним членом Зграї Дияволів. Також він був для Брайс другою найближчою людиною після Даніки. Їхнє листування було нескінченним потоком підколів, жартів, фотографій і добродушного буркотіння про зарозумілість Коннора.
— Знову? — спитала Брайс, скидаючи свої перлисто-білі туфлі на десятисантиметрових підборах. — Невже Ітан не може поділитися славою з іншими хлопцями?
Зазвичай Ітан сидів би на цьому дивані біля свого брата, через що Брайс була змушена втискатися між ними, поки ті дивилися якесь рандомне телешоу, але після матчів він волів веселитися з товаришами по команді.
Кутик рота Коннора розтягнувся у слабкій усмішці, поки Брайс нерозважливо довго, на думку більшості людей, дивилася на нього. П’ятеро його друзяк зі зграї — двоє з яких досі були у вовчій подобі і махали пухнастими хвостами — розсудливо тримали роти і пащі на замку.
Усім було відомо, що якби не Даніка, то Альфою Зграї Дияволів був би Коннор. Але самого Коннора це не обурювало. Він не мав аж таких амбіцій. На відміну від Сабіни.
Брайс посунула на вішалці свою запасну балетну торбу, щоб звільнити місце для сумочки, і спитала вовків:
— Що дивитеся?
Що б не показували сьогодні по телевізору, вона вже вирішила згорнутися калачиком на дивані у своїй кімнаті з любовним романом у руках. За зачиненими дверима.
Наталі, яка на дивані гортала журнал про світські плітки, не відриваючись відповіла:
— Якийсь новий детектив про зграю левів, що намагається викрити злочинну фейську корпорацію.
— Схоже на оскароносний сюжет, — сказала Брайс. Бронсон несхвально гмикнув. Здорованю були більше до смаку артхаусні фільми і документалки. Не дивно, що йому ніколи не дозволяли обирати кінострічки для Вечора Зграї.