Двоє чоловіків рушили до них, але побачивши цей вираз, підійти ближче не наважилися.
— Що ж, якщо вона сердиться на тебе, то мені це тільки на руку, — протяжно промовив чоловічий голос поруч.
Гант не став вдавати приязність.
— Скажи, що ти щось знайшов.
Кронпринц вальбарських фейрі стояв, спершись на стінку закутка, не зводячи яскраво-синіх очей зі своєї кузини. Напевно, він скористався своєю магією тіні, щоб непомітно підкрастися до Ганта.
— Не вгадав. Мені подзвонив власник клубу і повідомив, що вона тут. З місця злочину вона пішла у жахливому стані, тож я захотів переконатися, що з нею все гаразд.
Тут не посперечаєшся. Тож Гант промовчав.
Рунн кивнув до подруг, які нерухомо стояли посеред натовпу, що танцював.
— Знаєш, вона раніше танцювала. Якби могла, то пішла би у балет, як Юніпер.
Гант не знав — ну, не зовсім. Про ці факти побіжно згадувалося у її досьє.
— Чого ж вона покинула?
— Її спитай. Але після смерті Даніки вона взагалі зав’язала з танцями.
— І з випивкою, здається, — Гант глянув на залишену склянку води.
Рунн простежив за його поглядом і якщо й здивувався, то цього не показав.
Гант ковтнув води зі склянки Брайс і похитав головою. Ніяка не тусовщиця — просто дозволяє світу бачити у ній найгірше.
Як, зокрема, бачив і він. Гант повів плечима, і його крила ворухнулися. Він дивився на Брайс на танцмайданчику. Так, він облажався. По повній.
Брайс глянула у бік їхнього столика і, побачивши свого кузена… Рови Хела тепліші за погляд, який вона кинула на Рунна.
Юніпер теж глянула в їхній бік.
Брайс встигла зробити лише один крок до їхнього закутка, коли клуб вибухнув.
26
Щойно Брайс дивилася, як Аталар із Рунном розмовляли. Щойно вона збиралася вчепитися цим обом альфа-козлам у горлянки за їхню довбану опіку, яка душила її навіть здалеку. Щойно вона намагалася не потонути у тягарі, який затягував її у добре знайому чорноту. Ніяка пробіжка не могла звільнити її від нього, не могла дати ковток свіжого повітря.
А наступної миті їй заклало вуха, підлога під ногами провалилася, стеля посипалася, люди кричали, бризкала кров, повітря наповнилося страхом, і вона, розвернувшись, кинулася до Юніпер…
Пронизливий дзвін у вухах ніяк не вщухав.
Світ перехилився набік.
Можливо, тому, що вона лежала на розтрощеній підлозі, вкритій уламками, осколками і шматками тіл.
Але Брайс лишалася на підлозі, схилившись над Юніпер, яка, схоже, кричала…
Пронизливий дзвін не припинявся. Він заглушав усі інші звуки. У роті мідний присмак — кров. Шкіра вкрита штукатуркою.
— Підводься.
Голос Ганта прорізався крізь дзвін, крики і вереск, і його сильні руки обхопили її плечі. Вона спробувала вирватися, тягнучись до Юніпер…
Але біля її подруги вже був Рунн. Він допомагав їй встати, а з його скроні сочилася кров…
Брайс роздивлялася кожен сантиметр тіла подруги: штукатурка, пил, чиясь зелена кров, але подряпин немає, подряпин немає, подряпин немає…
Брайс хитнуло назад, але Гант досі тримав її за плечі.
— Треба вибиратися звідси — негайно, — говорив янгол Рунну, наказуючи йому, наче звичайному рядовому. — Вибухи можуть повторитися.
Юніпер вирвалася з рук Рунна і закричала на Брайс:
— Ти що, зовсім з глузду з’їхала?
Її вуха… у вухах досі дзвеніло, і мабуть, з головою було щось не те, бо вона не могла говорити і, здається, не пам’ятала, як ворушити ногами…
Юніпер замахнулася і врізала їй по щоці, але Брайс не відчула ляпаса. Юніпер несамовито схлипувала, наче її тіло ось-ось розірветься.
— Я здійснила Занурення, Брайс! Два роки тому! А ти — ні! Ти божевільна чи що?
Тепла, міцна рука ковзнула по її животі, піднімаючи її і тримаючи вертикально. Біля її вуха пролунали слова Ганта:
— Юніпер, її контузило. Облиш це.
— Не втручайся! — огризнулася фавна. Але люди досі стогнали й кричали, згори продовжували сипатися уламки. Навколо, наче повалені дерева, лежали колони. І тоді Юніпер, схоже, помітила, зрозуміла…
Її тіло, о боги, її тіло не слухається…
Гант не заперечив, коли Рунн дав їм адресу неподалік і наказав зачекати там на нього. До неї було ближче, ніж до квартири Брайс, але, відверто кажучи, Гант сумнівався, що вона впустила б його — а якщо її шок не мине і він не зможе пройти крізь ті захисні чари… Що ж, Михей повісить його голову на головних воротах Коміціуму, якщо вона помре під його наглядом.