— Я тебе попереджав.
Вона видихнула крізь зціплені зуби. Край її і без того короткої сукні задерся від її рухів, і Гант сказав собі, що подивиться тільки для того, щоб перевірити, чи немає інших пошкоджень, але…
На гладенькому, бентежно ідеальному стегні тягнувся товстий, грубий шрам.
Гант завмер. Вона так його і не звела.
То кожен раз, коли він краєм ока помічав, як вона шкутильгає… Це було не через ті її кляті туфлі. А через це. Через нього. Через його довбаний бойовий інстинкт зашити її, як солдата.
— Коли чоловіки стають навколішки між моїми ногами, Аталаре, — промовила вона, — вони зазвичай не кривляться.
— Що?
Але тієї миті він усвідомив, що її литка досі в його руці, відчув дотик її шовковистої шкіри до його мозолястої долоні. Як і усвідомив те, що й справді стоїть навколішках між її стегнами, схилившись ближче до колін, щоб побачити шрам.
Гант відсахнувся, не в змозі стримати жар, який підбирався до його обличчя, і прибрав руку з її ноги.
— Вибач, — витиснув з себе він.
Веселий блиск у її очах зник, і вона спитала:
— Як думаєш, хто це зробив — у клубі?
На його долоні досі відчувалося тепло її ніжної шкіри.
— Не уявляю.
— Це може бути якось пов’язано з нашим розслідуванням?
Відчуття провини заблисло на її очах вологою поволокою, і він зрозумів, що в її пам’яті промайнуло тіло послушниці.
Гант похитав головою.
— Мабуть, ні. Якби хтось хотів нас зупинити, куля в лоба — певніше рішення, ніж вибух у клубі. Це цілком міг бути якийсь конкурент власника клубу. Або рештки повстанської групи Кереса, які хочуть посіяти безлад у цьому місті.
— Думаєш, війна дійде до нас? — спитала Брайс.
— Дехто з людей цього хоче. Дехто з ванірів — теж. Щоб здихатися людей, як вони кажуть.
— Цією війною вони зруйнували цілі частини Панґери, — пробурмотіла вона. — Я бачила репортажі.
Вона глянула на нього, і в повітрі зависло німе запитання: «Наскільки все було погано?»
— Магія і машини. Завжди небезпечна суміш, — тільки й відповів Гант.
Слова забриніли між ними.
— Я хочу додому, — видихнула Брайс. Знявши куртку, Гант накинув її на плечі Брайс, і вона ледь у ній не потонула. — Хочу змити усе це, — вона вказала на кров на своїй голій шкірі.
— Гаразд.
Але раптом вхідні двері відчинилися. Почулися кроки однієї пари ніг.
Гант розвернувся, дістаючи прихований на стегні пістолет, коли до вітальні увійшов Рунн у супроводі тіней.
— Вам це не сподобається, — промовив принц.
Їй хотілося додому. Хотілося подзвонити Юніпер. Подзвонити мамі й Рендаллу, просто щоб почути їхні голоси. Подзвонити Ф’юрі й дізнатися, що їй відомо, хоч подруга і не відповідала ні на дзвінки, ні на повідомлення. Хотілося подзвонити Джесібі та змусити її дізнатися про те, що сталося у клубі. Але більше за все їй хотілося додому і в душ.
Рунн, з кам’яним обличчям і весь забризканий кров’ю, зупинився у проході.
Гант сховав пістолет до кобури на стегні й сів на диван поруч із Брайс.
Рунн підійшов до раковини і налив собі склянку води просто з крана. Кожний його рух був скутий, а навколо нього шепотілися тіні. Але принц видихнув, і тіні, які створювали напруження, зникли.
Гант збавив її необхідності вимагати від Рунна подробиць.
— Припускаю, це пов’язано з тим, хто підірвав клуб?
Рунн кивнув і глитнув води.
— Усе вказує на людських повстанців, — кров Брайс похолола у жилах. Вони з Гантом перезирнулися. Їхні нещодавні припущення виявилися недалекими від істини. — Бомбу пронесли до клубу, сховавши у партії вина. Якась нова вибухова рідина. На ящику вони залишили візитівку — свій логотип.
— Чи є потенційний зв’язок із Філіпом Бріґґсом? — втрутився Гант.
— Бріґґс досі за ґратами, — відповів Рунн. Ввічливий спосіб описати покарання, якого лідер повстанців зазнавав у руках ванірів у Адрестійській В’язниці.
— Але рештки його кересівської секти — ні, — хрипло промовила Брайс. — Даніка була першою, хто накрила лабораторію Бріґґса. Навіть якщо він її не вбивав, він усе одно відбуває покарання за свої повстанські злочини. Він міг наказати своїм послідовникам влаштувати цей вибух.
Рунн насупився.
— Я думав, що вони розбіглися — приєдналися до інших фракцій або повернулися на Панґеру. Але ось те, що вам не сподобається: поруч із логотипом на ящику стояв фірмовий знак. Мої і твої люди вирішили, що це викривлений півмісяць — посилання на назву міста, — але я переглянув відеозапис камер зі складу до вибуху бомби. Важко розібрати, але це також могло бути зображення вигнутого рога.