— Будьте обережні.
Якщо Брайс з Аталаром не помиляються і це справді були повстанці Кереса, які діяли за наказом Бріґґса чи щоби вшанувати свого лідера… почнеться кошмарний політичний безлад. А якщо він має рацію стосовно того символу і це справді був Ріг, якщо цей вибух і вбивство послушниці були цілеспрямованими попередженнями щодо їхніх пошуків… тоді загроза для всіх них щойно стала збіса смертельнішою.
Наостанок Брайс солодко промуркотіла:
— Переказуй своєму татусю вітання — і що він може котитися під три чорти.
Рунн знову зціпив зуби, а Аталар знову вишкірився. Крилатий придурок.
Парочка вийшла у двері, і за мить задзвонив телефон Рунна.
— Що? — відповів він.
Рунн міг поклястися, що почув, як батько напружився, перш ніж протяжливо промовив:
— Це так ти говориш зі своїм королем?
Рунн вирішив не відповідати. Батько продовжив:
— Оскільки ти не можеш припинити розводитися про мої справи, я хотів би прояснити дещо стосовно Рога, — Рунн напружився. — Я не хочу, щоб він дістався янголам.
— Гаразд, — Рунн не став казати, що Ріг не дістанеться нікому. Він повернеться одразу до храму, де перебуватиме під постійною охороною фейрі.
— Не спускай ока з того дівчиська.
— Обох очей.
— Я не жартую, хлопче.
— Я теж, — прогарчав Рунн, щоб батько відчув щирість у його голосі.
Король Осені продовжив:
— Ти, Кронпринц, розкрив таємниці свого короля тому дівчиську й Аталару. Знаєш, за це я маю повне право тебе покарати.
«Уперед, — хотілося сказати йому. — Давай, покарай мене. Зроби мені послугу і заразом забери мій титул. Усе одно королівський рід закінчиться на мені».
Коли Рунн уперше почув ці слова, його знудило. Тоді йому було тринадцять і його, як і всіх фейрі, відправили до Провидиці дізнатися своє майбутнє. Колись цей ритуал передвіщав шлюби і союзи. Зараз його використовували радше для того, щоб дізнатися життєвий шлях дитини та її майбутні досягнення. Для Рунна — і, пізніше, для Брайс — це стало катастрофою.
Рунн благав Провидицю сказати, що вона має на увазі: він загине, не встигнувши зачати спадкоємця? Чи вона натякає на те, що він безплідний? Але Провидиця лише повторила: «Королівський рід закінчиться на тобі, Принце».
Йому не вистачило сміливості сказати королю те, що він дізнався. Тож він, побоюючись розчарування і люті батька, збрехав: «Провидиця сказала, що я буду чесним і справедливим королем».
Батько все одно засмутився, але лише через те, що вигадане пророцтво не віщувало могутнішої долі його сину.
Тому — так. Якщо батько хоче позбавити його титулу, то лише зробить йому послугу. І несамохіть зрештою здійснить те пророцтво.
Одного разу Рунн по-справжньому занепокоївся через значення цього пророцтва — того дня, коли дізнався, що в нього є менша сестричка. Він подумав, що воно передвіщало її передчасну смерть. Але його страхи розвіяв той факт, що вона не була і ніколи не буде визнана членкинею королівського роду. На щастя, Брайс ніколи не питала, чому тоді, у ті далекі роки, коли вони ще були близькі, Рунн не просив їхнього батька публічно визнати її своєю донькою.
Король Осені продовжив:
— На жаль, покарання, на яке ти заслуговуєш, позбавить тебе можливості шукати Ріг.
Навколо Рунна закружляли магічні тіні.
— Тоді залишимо це на наступний раз.
Батько щось прогарчав, але Рунн поклав слухавку.
27
Вулиці були переповнені ванірами, які досі напливали, вирвавшись із хаосу «Білого Ворона». Усі вони хотіли дізнатися, що, Хел забирай, сталося. Легіонери, фейрі та загони Допоміжних сил звели навколо клубу гучливу світлонепроникну магічну стіну, але натовп продовжував сходитися.
Гант глянув на Брайс, яка зі скляним поглядом мовчки йшла поруч. Босоніж, раптом усвідомив він.
І давно вже вона боса? Напевно, взуття загубилося під час вибуху.
Він замислився, чи не запропонувати їй знову понести її на руках — чи, може, підняти її у повітря і долетіти до її квартири, — але вона так міцно обхоплювала себе руками, що він відчув: одне його слово скине її у бездонний вир гніву.
Те, як вона зиркнула на Рунна перед виходом… Добре, що вона не гадюка, яка плюеться отрутою. Обличчя принца розплавило би.
Помагайте їм боги, коли завтра він заявиться до галереї.
Коли вони увійшли до бездоганно чистого вестибюля її будинку, консьєрж зіскочив зі свого місця, питаючи її, чи все з нею гаразд і чи була вона у клубі. Брайс пробурмотіла, що вона в порядку, і перевертень з родини ведмежих хижо обвів Ганта очима. Помітивши цей погляд, вона махнула консьєржу рукою, натискаючи кнопку ліфта, і представила їх: «Ганте, це Маррін, Марріне, це Гант. У найближчому майбутньому він мешкатиме зі мною, на жаль». Потім вона зайшла у ліфт і сперлася на хромоване поруччя, ніби ось-ось упаде…