— У списку Михея більше двох тисяч ворогів?
Гант хрипко хихотнув.
— Михей — Губернатор усієї Вальбари, і проживе мінімум ще двісті років. Мабуть, до кінця його правління їх буде навіть удвічі більше, — очі Брайс наповнилися жахом, і Гант, сам не розуміючи чого, почав поспішно шукати спосіб її заспокоїти. — Така вже в нас робота. У нього, у мене, — він провів рукою по волоссю. — Послухай, це жахливо, але він принаймні запропонував мені вихід. А коли у місті знову почалися вбивства, він запропонував іншу угоду: знайти вбивцю до Саміта — і він зменшить мій борг до десяти.
Він чекав її осуду, відрази до нього і Михея. Але вона лише схилила голову набік.
— То ось чому ти був такою скалкою в дупі.
— Так, — напружено промовив він. — Але про це Михей наказав мені мовчати. Тож якщо ти хоч словом прохопишся…
— Його пропозицію буде скасовано.
Гант кивнув, вдивляючись у її побите обличчя. Але Брайс мовчала. Тож за мить він спитав:
— Ну?
— Що ну? — Вона знову попрямувала до своєї спальні.
— Хіба ти не скажеш, що я — егоїстичний шматок лайна?
Вона знову зупинилася, і її очі слабко блиснули.
— Навіщо, Аталаре, коли ти щойно сам це сказав?
І раптом він не зміг опанувати себе. Попри те що вона була вся у крові та штукатурці, він обвів її очима. Кожен сантиметр і вигин її тіла. Намагаючись не думати про ті яскраво-рожеві трусики під обтислою зеленою сукнею. Але все ж сказав:
— Вибач, що я вважав тебе підозрюваною. І більше того: вибач, що засуджував тебе. Я думав, що ти звичайна тусовщиця, і поводився як придурок.
— Немає нічого поганого в тому, щоб бути тусовщицею. Не розумію, чого світ вважає інакше, — але вона замислилася над його словами. — Мені так простіше — коли люди думають про мене найгірше. Це дозволяє мені побачити те, ким вони є насправді.
— Хочеш сказати, що справді вважаєш мене придурком? — Кутик його рота вигнувся вгору.
Але її погляд лишався вкрай серйозним.
— Я зустрічалася і мала справу з багатьма придурками, Ганте. Ти до них не належиш.
— Раніше ти говорила інакше.
Вона лише знову продовжила свій шлях до спальні. Тож Гант спитав:
— Хочеш, я організую щось поїсти?
Брайс знову зупинилася. Було схоже, що вона відмовиться, але потім прохрипіла:
— Чизбургер — і порцію картоплі фрі з сиром. І шоколадний мілкшейк.
— Зрозумів, — усміхнувся Гант.
Вишукана гостьова кімната по інший бік кухні була простора і виконана у сірому й кремовому відтінках, підкреслених блідо-рожевим і волошковим кольорами. На щастя, ліжко виявилося достатньо широким для крил Ганта — вочевидь, те купляли спеціально для ваніра. Праворуч від дверей на комоді стояла кривобока синя миска, керамічна, з оббитими краями, а біля неї — кілька фотографій у дорогих рамках.
Гант роздобув вечерю, і Брайс вгризлася у свій чизбургер з такою лютістю, яку він бачив лише серед левів, що збиралися навколо свіжої добичі. Гант кинув Сирінксу, який жалібно скавчав під білим скляним столом, кілька картопляних паличок, оскільки Брайс, певна річ, ділитися не збиралася.
Вони обоє були настільки виснажені, що їли мовчки, а коли Брайс допила свій мілкшейк, то лише зібрала сміття, кинула його у відро і рушила до своєї кімнати. А Гант попрямував до своєї.
Відчувши слабкий запах смертних, Гант припустив, що той належить батькам Брайс, а висунувши шухляди побачив, що деякі з них були повні одягу — легенькі светри, шкарпетки, штани, спортивні костюми… Він пхав носа у чужі справи. Щоправда, це входило до його посадової інструкції, але все одно це було втручання в особисте.
Він засунув шухляди комода і почав роздивлятися фотографії у рамках.
Ембер Квінлан мала приголомшливий вигляд. Не дивно, що той фейський придурок тяжів над нею настільки, що вона від нього втекла. Довге чорне волосся облямовувало обличчя, яке могло би бути на рекламному щиті: веснянкувата шкіра, повні губи і високі вилиці, які робили погляд її темних бездонних очей просто вражаючим.
Викапана Брайс — тільки колір волосся й очей інакший. Поруч з Ембер стояв не менш привабливий смаглявий темноволосий чоловік, обіймаючи її за тонкі плечі й широко усміхаючись фотографу. Гант ледве роздивився напис на срібному армійському жетоні поверх сірої сорочки чоловіка.
Здуріти можна.
То прийомним батьком Брайс був Рендалл Сілаґо? Легендарний снайпер і герой війни? Гант не розумів, як пропустив цей факт у її досьє, хоча, мабуть, два роки тому, він просто побіжно прогортав розділ про її батьків.
Не дивно, що його донька була такою безстрашною. А з ними, праворуч від Ембер, стояла Брайс.