Їй було не більше трьох років. Червоне волосся було високо зібране у дві розсмикані кіски. Ембер дивилася на доньку трохи досадливо, наче Брайс повинна була бути так само чепурно вбрана, як і двоє дорослих. Але дівчинка зухвало дивилася на матір у відповідь, вперши ручки у свої пухкенькі боки і розставивши ноги в очевидній бойовій стійці. З ніг до голови вкрита багнюкою.
Гант хихикнув і глянув на іншу фотографію на комоді.
Це була прекрасна світлина: дві жінки — власне, дівчини — на червоній скелі на вершині пустельної гори сиділи пліч-о-пліч спинами до фотоапарата, дивлячись на піщану місцину, порослу чагарниками, далеко унизу. Однією з них була Брайс — він зрозумів це з водоспаду її червоного волосся. Друга дівчина була у знайомій шкіряній куртці з написом прадавньою мовою Республіки: «За любові усе можливо».
Другою дівчиною була Даніка. І це її куртку зараз носила Брайс.
Інших фотографій Даніки у квартирі не було.
За любові усе можливо. Це був давній вислів, який належав комусь із богів, але Гант не пам’ятав, кому саме. Мабуть, Хтоні — це було в дусі богині-матері. Гант уже давно перестав відвідувати храми і звертати особливу увагу на надто завзятих жриць, які час від часу вигулькували у ранкових ток-шоу. Ніхто з п’ятірки богів жодного разу не допоміг ні йому, ні тим, хто був йому небайдужий. Зокрема Урд частенько кидала його через хрін.
Голова Даніки лежала на плечі Брайс, і її світле волосся, зібране у кінський хвіст, спадало на спину подруги. Брайс була у просторій білій футболці, а на колінах лежала її перев’язана рука. Усе її тіло було у синцях. І — о боги — ліворуч від Даніки лежав меч. Відполірований, він був схований у піхви — але Гант знав, що це за меч.
Сабіна оскаженіла, коли виявилося, що меч зник із квартири, в якій вбили її доньку. Вочевидь, це була якась вовча реліквія. Але ж ось він, лежить біля Брайс і Даніки на пустельній горі.
Сидячи на тій червоній скелі й дивлячись згори на навколишній світ, вони скидалися на двох солдатів, які щойно пройшли найжахливіші коридори Хела і отримали заслужену відпустку.
Гант відвернувся від світлини і потер татуювання на чолі. Легким рухом він прикликав холодний вітер і щільно запнув важкі сірі портьєри на панорамних вікнах. Потім неквапливо роздягнувся і виявив, що ванна кімната була така ж простора як і гостьова.
Він швидко вимився і, навіть не висохнувши, завалився у ліжко. Останнє, що він бачив, перш ніж його охопив сон, була фотографія Брайс і Даніки, навіки застиглих у миті спокою.
28
Відчувши у кімнаті присутність самця, Гант враз прокинувся й потягнувся до ножа під подушкою. Розплющивши одне око й міцно стискаючи руків’я, він почав пригадувати, де розташовані вікна, проходи і будь-яка потенційна зброя, якою він міг би скористатися…
Але на сусідній подушці він побачив Сирінкса, сплющена мордочка якого вдивлялася йому в обличчя.
Гант застогнав і полегшено видихнув. Химера у відповідь бемкнула його лапою.
Гант відкотився подалі.
— І тобі доброго ранку, — пробурмотів він, оглядаючи кімнату. Вчора ввечері він точно зачиняв двері. Зараз вони були навстіж відчинені. Гант глянув на годинник.
Сьома ранку. Він не помітив, щоб Брайс встала на роботу — не чув, щоб вона снувала по квартирі, як не чув і музики, яку вона полюбляла вмикати.
Щоправда, він не почув, як відчинилися двері й до його кімнати. Він спав мов убитий. Сирінкс поклав голову на плече Ганта і скорботно зітхнув.
Хай Солас милує.
— Чому мені здається, що якщо я нагодую тебе сніданком, це насправді буде для тебе вже вдруге чи втретє за сьогодні?
Круглі очі химери невинно кліпнули.
Не стримавшись, Гант почухав пустотливого маленького звіра за вушками.
У залитій сонцем квартирі поза його кімнатою панувала тиша, сонячне світло нагрівало світлий паркет. Гант виліз із ліжка і натягнув штани. Після вчорашніх подій його сорочка скидалася на ганчірку, тож він залишив її на підлозі і… Прокляття. Телефон. Він схопив його з приліжкового столика і перевірив повідомлення. Нічого нового, жодних пропущених викликів від Михея — дякувати богам.
Він залишив телефон на комоді біля дверей і потьопав до вітальні.
Тихо і порожньо. Якщо Квінлан щойно пішла…
Він кинувся через вітальню до коридору на протилежному боці кімнати. Двері її спальні були прочинені — мабуть, так Сирінкс і вибрався, — а Квінлан…