Міцно спала. Серед купи зім’ятих ковдр, долілиць, обхопивши руками подушку. Майже в такій же позі, в якій вчора у клубі лежала на Юніпер, коли закрила подругу своїм тілом.
Ганту подумалося, що більшість сприйняла би її сіру нічну сорочку, облямовану блідо-рожевим мереживом, з глибоким вирізом на спині, за звичайну майку. Сирінкс протрюхикав повз нього, застрибнув на ліжко і тицьнув носом у її голе плече.
Татуювання на її спині — красиві, вигадливі рядки, написані незнайомою йому абеткою, — підіймалося й опускалося в такт її диханню. Її золотиста шкіра була поцяткована синцями, яких він учора не помітив і які сьогодні вже позеленіли — завдяки фейській крові, яка текла в її жилах.
А він стояв і витріщався на неї. Наче якийсь довбаний збоченець.
Гант розвернувся у проході. Раптом крила стали йому завеликими, а шкіра — надто натягнутою, коли відчинилися вхідні двері. Плавно завівши руку за спину, він стиснув руків’я ножа…
До квартири влетіла Юніпер, з коричневим пакетом, з якого пахнуло шоколадною випічкою, в одній руці й запасною в’язкою ключів у іншій. Помітивши його біля дверей спальні, фавна завмерла і здивовано відкрила рота.
Вона обвела його очима — не так, як це робили деякі жінки, поки не помічали його татуювання. Її погляд казав йому, що вона розуміє, що робить напівголий чоловік у квартирі Брайс о сьомій годині ранку.
Гант відкрив рота, щоб сказати, що все не так, як здається, але Юніпер мовчки пройшла повз нього, цокаючи елегантними копитцями по паркету.
Трусячи пакетом, вона зайшла до спальні, і Сирінкс, ошаленівши, завиляв лев’ячим хвостиком.
— Я принесла шоколадні круасани, тож відривай свою голу дупцю від ліжка і вдягайся, — проспівала Юніпер.
Підвівши голову, Брайс побачила подругу, а потім і Ганта у коридорі. Не потрудившись натягнути край своєї нічної сорочки на бірюзові мереживні трусики, вона примружилася:
— Що?
Юніпер підійшла до ліжка і, схоже, збиралася плюхнутися на нього, але тоді різко глянула на Ганта.
Він напружився.
— Усе не так, як здається.
— Тоді ми хотіли б усамітнитися, — мило всміхнулася йому Юніпер.
Гант рушив на кухню. Кава. Здається, гарна ідея.
Він відчинив шафку і дістав чашки. Їхні голоси все одно долітали до нього.
— Я намагалася додзвонитися, але твій телефон вимкнений — я подумала, що ти, певно, його загубила, — сказала Юніпер.
Зашурхотіли ковдри.
— Ти в порядку?
— У повному. У новинах досі висловлюють здогадки, але вже вважають, що це зробили людські повстанці з Панґери, прагнучи створити проблеми тут, у нас. Є відеозапис із вантажної пристані, на якому видно їхню символіку на ящиках з вином. Вважається, що так бомба і потрапила у клуб.
Отже відучора теорія не змінилася. Але ще належало з’ясувати, чи був вибух насправді пов’язаний з Рогом. Гант нагадав собі дізнатися в Ісаї, як справи з дозволом на зустріч із Бріґґсом, щойно Юніпер піде.
— «Ворон» сильно зруйнований?
Важке зітхання.
— Ага, дуже сильно. Невідомо, коли він знову відкриється. Учора я нарешті зв’язалася з Ф’юрі, і вона сказала, що Різо настільки знавіснів, що призначив винагороду за голову винного.
Нічого дивного. Гант чув, що попри свою веселу вдачу, розлючений перевертень-метелик ставав справжнім звіром.
— Мабуть, через це Ф’юрі повернеться додому, — додала Юніпер. — Ти ж знаєш, що вона не встоїть перед таким викликом.
Вогняний Соласе. Не вистачало ще й Ф’юрі Акстар у цьому безладі. Гант засипав кавові зерна у млинок блискучої хромованої кавоварки, вбудованої у кухонну стіну.
— То вона повернеться додому по винагороду, але не щоб побачитися з нами? — напружено спитала Квінлан.
Юніпер мовчала. А тоді відповіла:
— Ти не одна тієї ночі втратила Даніку, Бі. Усі ми справлялися з цим по-різному. Відповіддю Ф’юрі на біль було втекти.
— Це твій психотерапевт так сказав?
— Я більше через це не сваритимусь.
Знову тиша. Юніпер відкашлялася.
— Бі, вибач мені за те, що я зробила. У тебе синець…
— Усе гаразд.
— Ні, не гаразд.
— Серйозно. Я розумію, я…
Гант увімкнув кавомолку, щоб подруги могли відверто поговорити. Мабуть, він перестарався з часом і зерна перетворилися на порошок, замість гранул, але коли він закінчив, Юніпер уже казала:
— То цей шикарний янгол, який зараз готує тобі каву…
Гант вишкірився до кавоварки. Уже давно, дуже давно його не називали інакше ніж Умбра Мортіс, Клинок Архангелів.
— Ні, ні і ще раз ні, — обірвала її Брайс. — Я виконую для Джесіби секретну роботу, а Ганту доручили мене захищати.